Голодний рік, як чорна птиця...

Горить свіча, і випікає серце її вогонь.

 І серце скапує сльозами в пригорщі долонь...

Нема від серця сліду - тільки світло -

Яскраве й тепле, наче подих свічки...

 

 

 

 

 

Пам’ять -- нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок вписано криваво - чорним кольором. І одна з найтрагічніших сторінок історії України не повинна бути забутою, адже її чорне крило простягнулося майже над кожною сім’єю рідної країни. Це - голодомор 1932 - 1933 років. Немає страшнішої смерті, ніж повільна смерть від голоду. А так вмирала майже вся Україна. І ніхто не знав, скільки живого люду лягло у могили - старих, молодих і дітей, і ще ненароджених у лонах матерів.

   Озиратися в минуле треба кожному. Людина не живе в одному часі, а у трьох часових вимірах: у минулому, сьогоденні та майбутньому. Дорога в майбутнє пролягає через минуле. треба осмислити власне минуле, зрозуміти його, бо історія повторюється. Це наша історія, і ми повинні знати і пам’ятати її.

   До цієї трагічної дати наша бібліотека підготувала тематичну викладку літератури "Невиплакані сльози України" та вечір - спогад "Голодний рік, як чорна птиця, над краєм змореним літав".

   Відкривайтесь небеса! Зійдіть на землю всі українські села, хутори,

   Повстаньте над планетою,невинні душі, збудуйте пам’яті негаснучий собор!

 

 

 

 

  



Люблю тебе я, рідна мово!

Я без тебе, мово, - без зерна полова,
Соняшник без сонця, без птахів діброва.
Як вогонь, у серці я несу в майбутнє
Незгасиму мову, слово незабутнє.

Юрій Рибчинський

 

Мова - найбільший скарб будь - якого народу. Тисячоліттями, віками, роками плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління, вкладаючи дедалі більше народну душу і водночас формуючи її. Досвід людства упродовж тисячоліть переконливо доводить, що занепад мови - це зникнення нації.

   9 листопада ми святкуємо День української писемності та мови. Це свято спрямоване на підтримку рідної мови, привернення уваги світового українства до проблем української мови, її вивчення та розвитку, пропаганди і популяризації, та водночас демонстрацію її краси й багатства, літературної довершеності. Це свято гуртує всіх нас на шляху відродження духовності, зміцнення державності, формування громадянського світогляду. Адже кожен народ відбувся лише тоді, коли усвідомив себе в рідному слові.

   Відзначення Дня української писемності та мови саме 9 листопада не випадкове, адже цього дня православна церква вшановує пам’ять  Преподобного Нестора-літописця, який у сімнадцять років прийшов до Києво-Печерської лаври послушником. Прийняв його сам засновник монастиря преподобний Феодосій. Молитвою та послухом юний подвижник невдовзі перевершив найвидатніших старців. Під час постригу в ченці Нестор був удостоєний сану ієродиякона. Книжкова справа стала частиною його життя.Найвизначнішою працею Нестора-літописця є «Повість временних літ». Всі наступні літописці лише переписували уривки з праць преподобного Нестора, наслідуючи його. Але перевершити так і не змогли. "Повість временних літ" була і залишається найвидатнішою пам’яткою слов’янської культури.

   І наша бібліотека не залишається осторонь відзначення цього свята. Користувачі бібліотеки будуть мати змогу ознайомитись з тематичною поличкою " До мови доторкнімось серцем", а також буде проведена година спілкування "Люблю тебе я, рідна мово! В тобі захована душа"