понеділок, 19 травня 2014 р.

Спішу вклонитись отчому порогу...


                                
      Велике і прекрасне слово – Мати.
      Від нього все на світі. Навіть світ.
      О, як їй легко на руках тримати
       Дитину, як найвищий заповіт.

 
Мама …Рідна і прекрасна, оспівана поетами , увічнена художниками.
   В усіх народів , в усі віки , жінка – матір була уособленням святості, ніжності і любові.
Її  мудрість  поважали  в сім’ї , прислухалися до порад, в яких  знаходили   спокій  і надію…
У житті кожного з нас мама займає особливе місце. Перше , що ми бачимо з’явившись на світ – це мамині ласкаві  очі, чуємо – мамин лагідний голос. Слово, яке вперше вимовляємо – мама…
    До мами ми приходимо зі своїми радостями і печалями. Її мудра порада нам потрібна тоді , коли і в самих уже посріблені скроні.
   Незаперечною є істина,  що кожна людина прагне мати гарну сім’ю, своєрідну життєву пристань, де можна було б знайти розуміння, підтримку, де завжди тобі раді, тебе люблять, чекають  і ти завжди потрібний. Сотні запитань задаємо собі, а де знайти відповіді – мабуть у     своєму корінні, в корінні свого роду. Адже людина повинна пам’ятати свій рід, шанувати своїх батьків, недарма кажуть, що «сім’я – це домашня церква, на якій увесь світ стоїть, як на скелі своїй» ( І. Огієнко).
    В нашій книгозбірні була проведена  літературно - музична година «Спішу вклонитись отчому порогу, і доторкнутись материнських рук» присвячена дню матері та сім’ї.