Ми живемо в час, коли історія – це не шкільний підручник, список мертвих дат і назв, а дійсність, справжнє життя. Невідомі її сьогоднішні задуми, нерозгадані завтрашні шляхи. Відомо лише те, що вічне і незмінне тільки той народ буде записаний на сторінках нової історії, який незважаючи на важкі перешкоди, трагічні невдачі не схибить з обраного шляху.
Одіссею України мечем писали українські князі Роман, Данило і Ярослав Осмомисл. Нову сторінку в українську історію вписали юнаки під Крутами. Відновлено велику ідею самостійності й соборності, за яку підняв повстання Богдан Хмельницький, боровся Петро Дорошенко, загинув у тюрмі Павло Полуботок, карався на засланні Тарас Шевченко, вмирав на чужині гетьман Іван Мазепа, в ім ‘я якої ціле життя трудився Пилип Орлик, за яку пролито море крові і за яку далі змагається український народ.
Щораз ми знову і знову повертаємося у пам’яті до тих вікопомних днів. Повертаємося не лише для того, щоб віддати шану, а передусім здобути від них те невичерпне джерело сили, знання та досвіду, які так потрібні у наш нелегкий відповідальний час розбудови самостійної Української держави.
1 листопада 1918 року на стародавній ратуші Львова вперше замайорів Національний жовто-блакитний стяг. 21 листопада останні українські підрозділи покинули місто. Між цими двома датами проліг короткий відрізок часу – короткий, але насичений змістом і подіями Великого Зриву народу за свою свободу. Листопадові бої лягли в основу всіх подальших змагань: і героїчних походів з армією Наддніпрянської України, і підпільної боротьби проти польського окупанта, і нерівного бою з новими поневолювачами.
Згадуючи ті історичні події, та пов’язуючи їх з нашим сьогоденням наша книгозбірня для своїх користувачів облаштувала тематичну викладку літератури та підготувала годину інформації
« ЗУНР – провісниця держави Україна»