Шевченкова весна

211 років минає з дня народження Тараса Шевченка, проте і нині живе під сонцем України Кобзареве слово, слово великої, непогасної любові до свого народу, своєї землі. Великі поети – вічні супутники свого народу і цілого людства. Таким вірним, благородним супутником на дорогах століть став для українців, Тарас Шевченко – гордість і слава української нації. Шевченко для України — не просто народний поет і геніальний митець, а національний пророк, заступник усіх знедолених, провидець — і в цьому немає перебільшення. У його поезії і прозі кожен читач знайде для себе щось своє. Березень в Україні часто називають Шевченковим. І це не випадково : щороку навесні Великий Кобзар приходить до нас і щороку новим, неповторним. Тарас Григорович Шевченко - велика і невмируща слава українського народу. У його особі український народ ніби об'єднав найкращі сили й обрав співцем своєї історичної слави та гіркої долі, виразником власних сподівань і прагнень. Під думи народні налаштовував свою ліру Кобзар, тому й оживало в його полум'яному слові все те, що таїлося в глибині душі народу. Як весна оновлює природу, так само поезія Великого Тараса оновлює наші душі, закликає бути чесними і милосердними, щиро любити свій народ, свою Україну. Український народ свято вшановує пам'ять свого безсмертного пророка, поета. Кожного року ми відзначаємо Шевченківські дні. І цього року, 7-го березня, для своїх користувачів, наша книгозбірня провела літературну світлицю«Шевченкова весна».

Герб України - символ моєї свободи

19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила тризуб як Малий герб України, визначаючи його головним елементом великого Державного Герба України. Ним став золотий Тризуб на синьому щиті — національний символ українців часів визвольних змагань XX століття. Тризуб має тисячолітню історію. У давні часи це був знак князівського роду Рюриковичів – правителів Русі. Тризуб як державний символ України був обраний невипадково, із давніх часів тризуб використовувався як своєрідний оберіг. Археологи знаходили це зображення у багатьох пам’ятках культури, датованих ще першим століттям нашої ери. Існує понад тридцять теорій походження і значення тризуба (сокіл, якір, символ триєдності світу, тощо).Наш герб, наша святиня, має давню та величну історію, він народжений із споконвічного народного прагнення до волі та незалежності. Національний символ, що уособлює тисячолітній зв’язок поколінь – минувшини, сьогодення та майбутнього. Тризуб об’єднує українських патріотів, наших хлопців та дівчат ЗСУ, він зображений на шевронах наших захисників, які сьогодні захищають суверенітет і територіальну цілісність нашої держави. Один із символів державності та нашої ідентичності – Державний Герб. Він поєднує в собі дух нашого народу, підкреслює свободолюбство та незалежність, зв’язує між собою покоління українців. Ми теж вшанували цей день в історії нашої держави, і провели в нашій бібліотеці годину спілкування «Герб України – символ моєї свободи». Цінуймо своє, шануймо символи! З Днем Державного Герба!

Україна - соборна держава

Щороку 22 січня Україна святкує День Соборності. Це свято стало важливим моментом для осмислення значення соборності як у політичному, так і в культурному контексті. Воно нагадує українцям про необхідність зберігати єдність перед будь-якими зовнішніми і внутрішніми викликами. Соборність — це не лише територіальна цілісність, а й єдність культурна і духовна. Українська мова, традиції, релігія, народні обряди створюють цілісну культурну картину нації, що об’єднує різні регіони і народи. Ідея соборності підтримується через освіту, медіа, мистецтво, літературу, де національні символи і святкування наголошують на єдності. Соборна Україна — це глибока національна ідея, що відображає прагнення українського народу до єдності всіх своїх територій і народів у рамках єдиної, суверенної та незалежної держави. Ідея соборності базується на спільній історії, культурі, мові, духовності та прагненні до свободи. Вона тісно пов'язана з українським національним відродженням і боротьбою за державну незалежність, яка триває вже кілька століть і по сьогоднішній день. Починаючи з 22 січня 1999 року, все прогресивне українське суспільство урочисто відзначає День Соборності. Саме тоді, 22 січня 1919 року, на Софіївській площі у Києві було проголошено історичний Акт Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Ця подія має вже більш ніж сторічну історію. Соборність землі України – духовне єднання всіх територій, які історично належали нашому народові, єдність і цілісність загальної території України, недоторканність її кордонів. Соборність української державності означає, що Україна має свою єдину національну державу, яку створює сам народ, як вільну, суверенну, демократичну, правову і соціальну. Наша книгозбірня також вшанувала цей день з історії нашої країни, для своїх користувачів ми провели історичний екскурс «Україна – соборна держава» та облаштували тематичну викладку літератури «Україна – єдина країна».

Час не має влади над пам’яттю

Рано чи пізно, але обов’язково кожна людина і весь народ осмислює своє минуле. Не сьогодні це сказано: Час народжувати і час помирати, Час руйнувати і час будувати, Час розкидати каміння і час збирати, Час мовчати і час говорити. Прийшов час говорити після десятиліть мовчання. Сьогодні народ України схиляє голову, перед трагічною сторінкою свого життя. 1932 рік… тридцять… чорний рік. Прах семи з половиною мільйонів стукає в наші серця; їх ніхто не судив, отже, ніхто не реабілітує. Ніхто, крім нас з вами, їхніх співвітчизників і довговічних боржників. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932 — 1933 років. Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Наслідки голодомору – це великі духовні втрати, які цифрами не зміряти. Скільки селян, яким пощастило вижити, які були землеробами з діда –прадіда, відсахнулися від своєї селянської долі, зреклися мови своєї, звичаїв, пісень. Ми мусимо пам’ятати про кожного, кого тогочасний режим змусив страждати і гинути страшною смертю, не дав розквітнути новим паросткам життя, аби цей гіркий досвід минулого ніколи не повторився. Озиратися у минуле треба кожному, тому що людина не живе в одному часі, а у трьох часових вимірах: у минулому, сьогоденні та майбутньому. Дорога у майбутнє пролягає через минуле. Треба осмислити власне минуле, зрозуміти його, бо історія повторюється. І коли люди не зроблять сьогодні висновків, то вони будуть ходити по колу. Отож, озиратися треба, щоб поплакати, бо це каяття. А головне – щоб зрозуміти. То ж запалімо свою свічку, зігріваючи душі тих, кого в тридцять третьому не відспівували, не оплакували, не проводили, не поминали… Відзначаючи цю сумну дату в нашій історії, ми підготували для своїх користувачів годину жалоби «Час не має влади над пам’яттю» та облаштували тематичну викладку літератури «Великий голод в Україні».

Гідні бути українцями

21 листопада в Україні – День Гідності та Свободи. В цей день ми вшановуємо тих, хто не тільки своїми справами, а й втраченим життям продемонстрував бажання жити у вільній та демократичній державі. Революція Гідності кардинально змінила напрямок розвитку держави та суспільства, згуртувала свідомих, зрілих громадян - справжніх патріотів Батьківщини. Але шанс на зміни дістався нам дорогою ціною - ціною людських втрат. Вічною раною на серці кожного українця буде пам'ять про героїв Небесної Сотні, воїнів АТО та всіх воїнів, кожен з яких віддав і продовжує зараз воювати за свої переконання . Але Революція Гідності не завершилася, вона продовжується далі. Саме завдяки мужності українських військових, ми зараз можемо спокійно жити. Ми віримо в перемогу наших воїнів, які з почуттям гідності, патріотизму нині воюють на рубежах України, захищаючи її територіальну цілісність, відстоюючи ідеали свободи і демократії як найвищої цінності сучасного цивілізованого суспільства. Вшановуючи цей день в своїй книгозбірні ми облаштували інформаційну полицю «Україна пам’ятає. Ціна Незалежності і свободи».

Українська мова - мова єднання

27 жовтня ми відзначаємо День української писемності та мови. Багата і милозвучна наша рідна українська мова. Вона – найпрекрасніше диво, скарбниця, в якій зберігається історія нашого народу, його душа, культура. «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування», - писав Панас Мирний. Спробуйте уявити один день свого життя без мови: ось ви прокинулись, мовчки одягаєтесь, снідаєте, йдете до школи. А що тут? Мовчазні друзі походжають широкими коридорами – ніхто ні з ким не спілкується, не розповідає про вчорашні пригоди… Стоїть мертва тиша. Лунає дзвоник. Ви тихенько заходите до класу, сідаєте за парту. А що далі? Чи змогли б ми за таких обставин отримати освіту, відчути себе часткою суспільства? Гадаю, що ні. Отже, мова – найважливіший засіб спілкування. Життя без неї уявити неможливо, це найбільше і найдорожче добро кожного народу. Прекрасна, багата, мелодійна українська мова. Слова – це крила ластівки, вона їх не відчуває, але без них не може злетіти. Тож маємо зробити все для того, щоб не згорнулися крила, щоб не обірвалася золота нитка, яка веде з давнини в наші дні. Щасливі ми, що народились і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо аж до сліз, зачувши рідне слово… Це свято – ще одна сходинка до єднання. Адже мова – це той інструмент, який єднає націю, народ в єдине ціле. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати.

В серцях несемо вдячності не мало всім тим, хто землю боронить

1 жовтня ми відзначаємо одразу чотири пам’ятні події: Покрови Пресвятої Богородиці, День Українського козацтва, День захисників і захисниць України та День створення УПА. Це значуща дата, яка щорічно переповнює гордістю та хвилюваннями серця мільйонів українців. В цей день ми ще раз можемо подякувати захисникам за стійкість та відвагу, вшанувати полеглих, згадати героїв попередніх поколінь, які здобували та відстоювали свободу і незалежність України. Це свято – ще одна можливість подякувати Силам оборони України. Наша подяка – не щось абстрактне і безособове, адже в кожного з нас є рідні, друзі, колеги, котрі стоять на захисті нашої країни і свободи. День захисників і захисниць – передусім свято тих, завдяки кому ми зберігаємо незалежність, маємо змогу жити повсякденним життям – працювати, творити, відпочивати, виховувати дітей. Ідея заступництва Божої Матері – захисниці від ворогів – має глибоке коріння. Пресвяту Богородицю дуже шанували козаки, а Покрова для них була одним із найвеличніших свят, за що й отримала другу назву – Козацька Покрова. Козацькі традиції бережуть і розвивають сучасні захисники і захисниці України. Не залишаємось осторонь вшанування цих свят і ми. Наша бібліотека взяла участь у мистецькому проекті «Перемога нам потрібна – всі сили свої об’єднаймо», зокрема була проведена літературно – мистецька година «В серцях несемо вдячності не мало всім тим, хто землю боронить.» Війна формує та гартує українську націю. Звитягою, винахідливістю та самовідданістю нинішні захисники і захисниці завоювали найвищий рівень довіри в українців. Цим ми викликаємо повагу і в світі. Віримо, що нинішні захисники та захисниці здобудуть перемогу. Слава Україні! Героям Слава!