середа, 29 березня 2017 р.

Світ дитинства в світі книги


У вінок весняних свят гарно вплітається свято - Всеукраїнський тиждень дитячого читання, прикрашене особливим колоритом – дитячими дзвінкими голосами, сміхом, гумором і книгами. У перенасичений інформацією час свято набуває особливого значення: допомагає дітям відчути радість спілкування з книгою, нагадує дорослим про значення друкованого слова у дитинстві, привертає увагу до проблем дитячого читання.
Саме дитяча книга несе мудре, розумне, добре слово дітям, які в майбутньому можуть стати великими вченими, винахідниками, письменниками.
   Традиційно такий тиждень прийшов і в  нашу книгозбірню  під  гаслом «Я з книгою відкриваю Всесвіт». В центрі заходів Тижня – книга та її читач. Для бібліотекарів це свято є чудовою нагодою для популяризації серед дітей читання і, власне, бібліотеки.
    Перший день Тижня присвячений письменникам-ювілярам 2017 року, а саме:
 Відкриття  тижня  дитячого читання   розпочали з учнями 4-5 класів годиною   веселих витівок «Байка розважає  й моралі научає»,  присвячений  до 190 – річчя з дня  народження
Л. Глібова. Цікаво  пройшов для  учнів 7-8 класів літературний  портрет  «Чари недоспіваної пісні» до 135- річчя з дня народження А. Тесленка, де діти залюбки занурилися в  книжкову країну, отримали море задоволення від відповідей на каверзні питаннячка, розширили  свій світогляд, отримали  частинку любові  і тепла.
Доречним цього Тижня буде   повести  веселу карусель  «Хочете жити на втіху, частіше вмирайте  від сміху»  приурочену  до дня сміху.
На завершення Тижня  байдужими не залишить  жодного користувача літературний дайвінг  «Листи з далекої подорожі»  присвячений до 110 – річчя з д. н. М. Трублаїні
Цей тиждень буде надзвичайно яскравим і неймовірно захоплюючим. Він принесе  дітям багато позитивних вражень, додасть  знань, а бібліотеці – нових користувачів!
 




 

 


четвер, 9 березня 2017 р.

Наш край - історії скарбниця,тут б’ється серце Кобзаря


      Він був як полум'я. Його рядки —
           Дзвінкі і небезпечні, наче криця,
           Переживуть і жито, і пшеницю,
             І хліб, і сіль, і війни, і віки.

 
      Шевченкове свято - то кришталево чисте свічадо. 203 роки минуло від того дня, коли українка-кріпачка дала світові генія, але він не віддаляється, а наближається до нас.
    Тарас Шевченко. З цим іменем сьогодні на планеті ідентифікується Україна та українці. І хто б ти не був, де б не жив, той, хто перечитає "Кобзаря", не зможе уявити своєї долі без Шевченка.
     Світова велич письменника визначається багатьма складниками: його місцем у світовому літературному процесі, впливами на читача та хід історичних подій, внеском нових ідей і нових мистецьких засобів та скарбів у загальнолюдську культуру.
    Ми з неприхованою гордістю промовляємо ім'я нашого пророка, що став гордістю всього цивілізованого й культурного світу.
     Борис Грінченко писав: «Шевченко своєю національною свідомістю є геній, а своєю незмірною вагою, значенням у справі національного відродження свого рідного краю є явищем феноменальним, єдиним, може, на світі».
     Нас просто не існує без Шевченка. У ньому — уся історія наша, усе буття, усі мрії. Відомо: Україна — це Шевченко, Шевченко — це Україна. Шевченко як явище велике і вічне – невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі.
    Пізнавати Шевченка - це працювати до сьомого поту й наближатися до торжества добра над злом, очиститися духовно й морально.
    Тож слухаймо Шевченкове слово! Хай же й сьогодні, і в наступні роки розбудови української держави обпікає промерзлі наші душі огнем словесним Шевченко, хай воскресає він, пророк народу нашого, повсякчасно у наших благородних помислах і державних ділах.
     З метою пропаганди  творів та літератури про життя і творчість великого сина українського народу, а також з нагоди відзначення його дня народження, у нашій книгозбірні ми облаштували тематичну викладку літератури та підготували літературний акорд «Наш край- історії скарбниця, тут б’ється серце Кобзаря»



понеділок, 20 лютого 2017 р.

Живеш в Україні – то знай її мову



Любіть красу своєї мови,
Звучання слів і запах слів.
Це квітка ніжна і чудова
Широких батьківських степів.
 
21 лютого наша країна разом з усім світом відзначає День рідної мови. Це день повернення українців до їхньої історичної пам'яті. І одним із шляхів до такого повернення є оволодіння рідною, українською мовою. Шукаймо разом цей шлях. Намагаймося, розбудити заснулі серця наших співгромадян, допомагаймо їм усвідомити себе українцями. Повертаючись до національного - повертаємось до себе, з допомогою рідної мови.
Наша мова - одна з найдревніших і найбагатших серед тисяч мов світу. Чи всі ми, носії цієї чудової мови, належно дбаємо про неї? Чи всі усвідомлюємо, яким великим скарбом володіємо?
   У слові рідної мови прихована та енергія, що розкріпачує людину, робить її незалежною, допомагає усвідомити свою значущість у світі, дає захисток душі й духу.
   Кажуть, у нації не відібрати майбутнє і минуле, якщо не знищити мову. Бо саме вона є тим річищем, що несе рідне слово із покоління в покоління. Коли ж замулимо його - перестанемо бути народом, нацією. Тож пильнуймо це чисте джерело, шануймо тих, хто несе українське слово, його утверджує і плекає.. Зерна любові до рідної мови. Нехай вони проростуть у серці кожної людини і заколосяться плідною нивою.
   Наша книгозбірня свято шанує цей день. Для своїх користувачів, ми облаштували тематичну викладку літератури «Живеш в Україні – то знай її мову!» та підготували годину поетичного настрою « Живої мови чарування».

субота, 28 січня 2017 р.

Пам'ятай, Україно, патріотів синів!

  

 
                  Як сніги покриють землю
                   Рядном білим, не забудь
                  Спом’янути тую славу,
                 Що лишилась нам з-під Крут.

 

 
29 січня 1918 року в історії України з’явилася нова сторінка, щедро полита молодою кров’ю , назва якої – Крути! Світова історія знає багато жертв в ім’я ідей, але аналогічної Крутам не було.
Саме тоді назва невеликої станції Крути, що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач-Київ, ознаменувала відлік нового  духовного злету нації, який уже протягом майже століття є національним  символом для десятків поколінь борців за свободу та незалежність.
   А що було під Крутами? Хто були ті юні завзятці? Якої вічної нагороди сподівались юнаки, вирушаючи в бій? Чи вони вірили в свою перемогу?
   Бій під залізничною станцією Крути належить до однієї з найбільш трагічних сторінок української історії. Але трагедія була не лише в тому, що під Крутами загинув цілий Студентський Курінь. Справа, за яку вони полягли, є справді священною, тож  смерть трьохсот борців на полі бою не можна сприймати лише як трагедію. Трагедія полягала в тому, що внаслідок тодішньої політики Українського Уряду українська держава лишилася без своєї збройної сили, без армії. Трагедія була в тому, що на розпачливий заклик Уряду, виданий до українського народу в останні хвилини («Бороніть Україну в небезпеці! Московська армія наближається до Києва!»), відгукнулися лише студенти, які й виступили захищати Україну. Найстаршому з яких  було - 21 , молодшим по 14-16 років.
Це був перший і останній бій юних захисників української незалежності, а для більшості – перша і остання у їхньому житті ніч, проведена поза батьківським домом.
   Трагічна загибель студентського куреня стала символом патріотизму і жертовності в боротьбі за незалежну Україну. Подвиг українських юнаків, що своєю кров’ю окропили святу землю в боротьбі за волю України, навічно залишиться в історії як символ національної честі...   
   В масштабах всесвітньої історії ця битва зовсім невеличка. Вона не є зразком військового мистецтва. Просто це – символ нескореного духу нашої нації.
Юнаки-герої показали приклад мужності, відданості і незборимості духу. Герої не вмирають. Вони  живуть у пам’яті  і  справах наступних поколінь.
   Наша книгозбірня також вшановує пам’ять про юних героїв.
Тож з нагоди цієї історичної події, для своїх користувачів, ми облаштували тематичну викладку літератури «Допоки пам’ять в серці не згасає» та провели годину історичної пам’яті « Під Крутами квіти, «Реквієм» спів...Пам'ятай, Україно, патріотів синів!»
 

 

пʼятниця, 30 грудня 2016 р.

Щасливого Різдва, щасливого Нового року


   Вже загоряється зоря
Вісниця неземного дива.
І серце щедро наповня
Чаша повна радості і миру.
 
Різдво – мабуть, саме світле і радісне  свято в році, недарма його з таким нетерпінням чекають і дорослі, і діти. Малюкам в цей день потрібно приділити особливу увагу, пояснюючи важливість християнських традицій і доносячи до них суть цього свята, щоб Різдво стало не просто приводом для веселощів, а днем, наповненим глибоким символізмом.  Вже багато століть український народ святкує Різдво Христове – одне з найкращих свят, що дуже шанується нашими співвітчизниками. Воно являє собою чудове свято, що поєднало в собі найкращі християнські традиції, які донесли до наших часів наші предки. Саме таке поєднання зробило це свято найнароднішим, найвеселішим, таким, що запам’ятовується надовго і залишає слід у душі кожної людини
   Різдво вважають святом сім'ї, його традиційно святкують у родинному колі. Можна сказати, що період приготування до Різдва - це Богом благословенний час для того, щоб забути старі образи, перепросити тих, кого ми могли образити, подякувати тим, хто зробив нам добро чи просто був поруч з нами протягом цього року.
       До наших днів деякі традиції збереглись, деякі втратились, деякі змінились, можливо, навіть виникли нові. На жаль, мусимо відмітити, що все ж за довгі роки втратилась прекрасна традиція милостині та прийому до дому бідних, самотніх осіб чи сиріт. Це чудова традиція, яка дарує святковий настрій та піднесеність духу, адже ніщо не може зрівнятись з відчуттям того, що ми змогли подарувати свято тому, хто дуже потребував цього.
    Закликаємо вас дотримуватись прекрасних українських традицій святкування Різдва і не забувати про тих, кому ви потрібні, щоб ніхто не почувався самотнім у час Різдва
     Щиро вітаємо Вас зі світлим та радісним зимовими святами. Нехай Новий рік принесе Вам гарні новини, щасливі події, додасть наснаги та творчого натхнення, а також наповнить серце добром, любов’ю та вірою у здійсненні заповітних мрій та сподівань.
 Щасливого Нового року та веселих Різдвяних свят!!!

 

субота, 26 листопада 2016 р.

Засвіти свічу на вікні


                    Голодомору  сльози  і  могили …
                 І  перед  ними  ми  в  боргу  завжди
               За  тих,  що  крихти  хліба  не  доїли
                 І  не  допили  чистої  води.    

 
 Голод 1932 – 1933 років став для українців тим, чим був голокост для євреїв. До цього небаченого за історичними мірилами голоду держава штовхала село, що відмовлялося прийняти колгоспну систему з самого початку колективізації. У 1930 році в Україні було заготовлено 400 млн. пудів хліба, у 1931 р. – 380 млн. пудів.
   На  багатих  чорноземах  України  вмирали…  Вмирали  у  полі,  на  дорозі,  під  тином.  Вмирали  поодинці  та  сім’ями.  Вмирали  цілі  села  і  славні  козацькі  роди.  Голод  забирав  тих,  хто  заради  шматка  хліба  не  виривав  окрайця  з  голодних  дитячих  ротів,  не  стежив,  не  доносив  на  брата,  не  вмів  торгувати  совістю.
Якими  словами  описати  мучеництво  України,  яка  поклала  у  землю  мільйони  своїх  кращих  синів  і  дочок?  Голодомор  позначився  на  майбутньому  нації:  третина  умертвлених – діти,  які  не  народили  нащадків.
   А які страждання терпіли матері, у яких на руках умирали діти. Чи є для матері більша мука, ніж пережити своїх дітей?..
Гинули матері. Зникали з лиця землі щирі, добрі жінки, які несли в життя щастя, радість, працю. Гинули діти великої нашої землі.
   Ми закликаємо  вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх тих, хто страждав і помер під час великого Голодомору. Віримо, що в ці дні по всій Україні люди запалять свічки, щоб пом'янути тих, кого забрали сталінські катівні та голодна смерть. Хай же пам'ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.
Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню – частинки вічного. А світло цих свічок хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас. Вони повинні жити в нашій пам’яті.
Відчинімо наші душі і серця для пам’яті про ті страшні роки. Зробімо все для того, щоб ніколи, за жодних обставин, подібна трагедія більше не спіткала Україну.
Наша книгозбірня ніколи не залишається осторонь цієї чорної дати в історії  України. Для своїх користувачів ми облаштували тематичну викладку літератури «Пам’ятаємо…» та підготували і провели годину пам’яті «На вікні свіча догасала»
 
                                                           Засвіти свічу на вікні.
                                                       Хай промінням сягне до зорі,
                                                       Хай освітить весь світ співчуттям.
                                                           Це збагни ти собі і затям.



 
 
 

 

понеділок, 31 жовтня 2016 р.

Нам злуку дарував Господь.



      Нехай ніхто не половинить
     Твоїх земель, не розтина,
      Бо ти єдина, Україно,
     Бо ти на всіх у нас одна.
     Одна від Заходу й до Сходу,
     Володарка земель і вод -
    Ніхто не ділить хай народу,
  Бо не поділиться народ…

 
Д. Чередниченко

      Перше листопада було, є і залишиться в українському житті однією з найбільших подій української історії. Саме тоді, 1 листопада 1918 року після шести століть іноземного поневолення західноукраїнських земель, виникла національна українська держава, яка на основі Тимчасової Конституції стала іменувати себе Західно – Українською Республікою. Саме в цей день на стародавній ратуші Львова вперше замайорів Національний жовто-блакитний стяг. 21 листопада останні українські підрозділи покинули місто. Між цими двома датами проліг короткий відрізок часу – короткий, але насичений змістом і подіями Великого Зриву народу за свою свободу. Листопадові бої лягли в основу всіх подальших змагань: і героїчних походів з армією Наддніпрянської України, і підпільної боротьби проти польського окупанта, і нерівного бою з новими поневолювачами.
    13 листопада 1918 року було ухвалено Тимчасовий Основний закон ЗУНР, який затвердив конституційні основи новоствореної держави. Вища законодавча влада була зосереджена в руках членів Української Національної Ради. До парламентської когорти  потрапили найвизначніші люди краю – письменник Василь Стефаник, Антін Крушельницькій, Омелян Попович, Петро Карманський, Осип Назарук, науковці Кирило Студинський, Мирон Кордуба, Станіслав Дністрянський, Олександр Барвінський, Митрополит Андрей Шептицький, священики Андрій Бандера, Степан Онишкевич, правники Сидір Голубович, Роман Перфецький, практично всі українські політики.
А далі запеклі бої Української Галицької Армії за державність, переїзд уряду ЗУНР до Станіславова (тепер Івано-Франківськ), наступ 80-тисячої армії Галлера, оснащеної державами Антанти. Опинившись у скрутному становищі Українська Народна Рада розпочала переговори з Українською Народною Республікою про об’єднання всіх українських земель в єдину державу. Ухвалу про об’єднання ЗУНР та УНР Українська Національна Рада одностайно прийняла у Станіславові 3 січня 1919 року, а 22 січня 1919 року на Софіївській площі в Києві було проголошено Акт злуки ЗУНР та УНР.
    ЗУНР проіснувала недовго, але день 1-го листопада назавжди став символом невмирущої ідеї українців до свободи і незалежності.
   З цієї нагоди, у нашій книгозбірні для користувачів буде проведено інформаційну годину «Нам злуку дарував Господь»