понеділок, 29 січня 2018 р.

Гірко плаче Україна за своїми синами

                                         
             П’янила ниву кров їх чиста
         Звершилося: вже бій стихав,
          І впали всі героїв триста!
         Останніх, смілих – гнів садиста
          В полоні всіх закатував.

 

   Сьогодні ми відзначаємо 100-річчя бою під Крутами. Це одна із найтрагічніших сторінок в історії України. Молоді юнаки повстали проти більшовицьких загарбників під станцією Крути. У нерівному бою зійшлося дві сили: менша, але мужня і волелюбна, і більша — жорстока і кривава. Українські війська, які складалися зі студентів і учнів старших класів під керівництвом Аверкія Гончаренка, вступили в нерівний бій з більшовицькою Червоною Армією. В умовах відсутності української регулярної армії саме українській молоді довелося стати на захист Батьківщини. Трагічна доля спіткала більшість із них, але померли вони за Україну.
   29 січня  назва невеликої станції  Крути, що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач-Київ, ознаменувала відлік нового духовного злету нації,  – саме там, у 1918 році відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність.
   Йшов 1918 рік. Четвертим Універсалом Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку самостійною, ні від кого незалежною, суверенною державою. Проте більшовицька влада не хотіла так просто віддавати свого «молодшого брата». У той важкий і грізний час на оборону рідного краю стали лише невеликі частини ідейних борців. У Києві сформувався курінь із студентів та учнів гімназії. Їх було 300.
   Наступав холодний ранок 29 січня 1918 року. О 9.00 годині розвідка донесла, що більшовики наступають. Молоді герої стали готуватися до бою. Юнаки мужньо відбивали атаки ворога, не залишаючи своїх позицій. Сили були надто нерівні. Коли зачорніла ніч, на крутянських полях лежали сотні  трупів.   Кров під Крутами не була пролита марно. З неї, наче з безсмертя, розцвітають пелюстки Волі. Вже 29 січня 1919 року на роковини бою під Крутами, до Аскольдової могили героїв прийшли студенти й гімназисти. Вони дали клятву на вірність Україні, на вірність тим ідеям, за які життям заплатили герої. Ми маємо пам’ятати, що серед цих 300 героїв був і наш земляк, єдиний галичанин родом із села Тяпче - Микола Корпан.
   Крути, без сумніву, були, є і будуть завдяки героїзму молодих студентів,однією з героїчних сторінок нашої історії. Битва під Крутами стала початком нової доби в історії України. Без Крутів навіть Акт злуки 22 січня 1919 року був би лише документом. Герої не вмирають, вони живуть у пам’яті і справах наступних поколінь.
   Історія повторюється. Сьогодні, через 100 років, нашим воїнам знову прийшов час відстоювати незалежність нашої Батьківщни у війні з тим же ворогом. Щодня гинуть юнаки – чиїсь сини, брати, чоловіки…
   Кожного року наша книгозбірня віддає належну шану юним героям України. З цієї нагоди для своїх користувачів ми облаштували тематичну викладку літератури «Нема любові понад ту,що окропила кров’ю Крути…»  та підготували і провели годину - реквієм    « Гірко плаче Україна за своїми синами».



                                     
                               



 


 

пʼятниця, 5 січня 2018 р.

Різдво починається, день усміхається


            Мир тобі, українська хатино,
           Хай святиться тут Боже ім’я,
              Хай панує між вами щоднини
              Щире слово і правда свята.

 

   Багато століть тому назад у небесах спалахнула  Віфлеємська зоря, що віщувала прихід у світ Любові, Чистоти, Віри й Надії. Багато часу пройшло, але щороку відблиск цієї Зірки запалює в будинках різдвяні свічі, будячи в наших серцях Віру у Добро та Любов.
   7 січня особлива духовна радість обіймає кожного з нас, бо цей день – незвичайний. Ми прославляємо одну з найвеличніших подій Священної  історії щирим і сповненим радості привітанням: „Христос рождається – славіте Його!”
   Різдво Христове належить до великих християнських, так званих дванадесятих свят, які церква відзначає особливо урочисто. За біблійними свідченнями цього дня народився Син Божий — Ісус Христос, якому люди поклоняються вже два тисячоліття.
Свято Різдва Христового торкає струни людської душі і кличе до радості. Серце кожного прагне пережити все, що відбувалося в ту неповторну Святу ніч. А вранці прозорий дзвін оголосить про народження Христа, і в чистому голосі молитви, що летить угору, буде та ж сама Віра в Добро й Любов...
   Різдвяна пора повна чудес. Різдво Христове закликає нас шанувати всі творіння, які витворив Бог, зберігати природу – ріки, поля, ліси, тваринний світ, охороняти їх від винищення й забруднення. У світлі Різдва Христового людина повинна прагнути очиститися від скверни, відродити наші душі й серця у покаянні, любові і всепрощенні. Різдво Христове — як нове очищення, воно виводить нас з темряви до світла, зцілює духовно, об’єднуючи в єдину могутню християнську родину.
   У цей надзвичайно складний час становлення нашої держави ми всі повинні пройнятися духом любові й будувати нове життя у світлі Христових заповідей і моралі. І нехай оцей всемогутній, преображаючий дух, світлого Народження Христового запанує в наших серцях.
                                                  Тож : 
                                                З Різдвом Христовим!
                                            Доброї долі, достатку доволі,
                                            Смачної куті , добра у житті!

пʼятниця, 24 листопада 2017 р.

Схилімо голову в скорботі


Пам'ять від жаху кричить,
Серце від болю щемить,
За убієнних безвинно
Синів і дочок України!
       Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і  життя людини, і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами. Чорне вороння зграями ширяло над селами, заціпенілими в тяжкому смертельному  сні  1933 року.
     Неможливо зараз оцінити увесь масштаб тогочасної катастрофи. Складно нам ситим зрозуміти, як-то немає ні крихти хліба, ні картоплини, анічогісінько. Що робити бідній матері, коли на неї тижнями, місяцями дивляться запалі очі голодних діточок.
     Кажуть, що минуле не належить нікому зокрема. Воно — надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися. 
    25 листопада ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932 — 1933 років. Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця.
    Ми мусимо пам’ятати про кожного, кого тогочасний режим змусив страждати і гинути страшною смертю, не дав розквітнути новим паросткам життя, аби цей гіркий досвід минулого ніколи не повторився.
    Озиратися у минуле треба кожному, тому що людина не живе в одному часі, а у трьох часових вимірах: у минулому, сьогоденні та майбутньому. Дорога у майбутнє пролягає через минуле.
    Треба осмислити власне минуле, зрозуміти його, бо історія повторюється. І коли люди не зроблять сьогодні висновків, то вони будуть ходити по колу. Отож, озиратися треба, щоб поплакати, бо це каяття. А головне – щоб зрозуміти.
     То ж запалімо свою свічку, зігріваючи душі тих, кого в тридцять третьому не відспівували, не оплакували, не проводили, не поминали…
      Вшановуючи пам’ять жертв Голодомору, наша книгозбірня для своїх користувачів облаштувала тематичну викладку літератури  «Схилімо голову в скорботі» та підготувала історико-літературну композицію «Людської пам’яті мости»
 


 

середа, 1 листопада 2017 р.

ЗУНР : крізь призму часу


   Перший листопад був, є і залишиться в українському житті однією з найбільших подій української історії. Саме тоді, 1 листопада 1918 року після шести століть іноземного поневолення західноукраїнських земель, виникла національна українська держава, яка на основі Тимчасової Конституції стала іменувати себе Західно – Українською Республікою.
    Минуло багато років, але кожен раз ми знову і знову повертаємося у пам’яті до тих вікопомних днів. Повертаємося не лише для того, щоб віддати шану, а передусім здобути від них те невичерпне джерело сили, знання та досвіду, які так потрібні у наш нелегкий відповідальний  для Української держави час.
     Світлі постаті героїв, старшин і стрільців, які ціною свого життя обороняли західні кордони української землі, стали бойовим прикладом, вояцькою гордістю та джерелом національної традиції для майбутніх поколінь української нації.
    ЗУНР проіснувала недовго, але день 1-го листопада назавжди став символом невмирущої ідеї українців до свободи і незалежності. Потім на довгі десятиліття навіть згадка про Листопад оголошувалась злочинною. Заперечувався факт існування ЗУНР, її славетних Збройних Сил – Українських Січових Стрільців та Української Галицької Армії. Із свідомості народу повинно було зникнути все: і факти, і імена. Навіть могили полеглих борців зрівняли з землею, ніби нічого й не було. Проте, історичні факти попри все залишаються фактами і спонукають нас до роздумів…
    Ми маємо пам’ятати, яку жахливу ціну заплатив український народ і платить зараз на сході нашої країни, в зоні проведення АТО за право жити на рідній землі. Пам’ятати, що в незалежності України, в соборності наших земель, у барвах Державного Прапора та мелодії Державного Гімну втілені ідеї й помисли повстанців. Високі символи України скроплені їхньою кров’ю, освячені їхніми молодими життями. Всі вони без винятку полягли за Україну, полягли за наше майбутнє, полягли за всіх нас. Набираймося від них міцності духу, незламності та сили задля того, щоб будувати таку Україну, про яку вони мріяли і за яку вони віддавали і віддають своє життя!
    Згадуючи ті історичні  події, та пов’язуючи їх з нашим сьогоденням  наша книгозбірня для своїх користувачів облаштувала  тематичну викладку літератури «ЗУНР: крізь призму часу» та  підготувала фуршет – інформацію «Цей день в історії».

пʼятниця, 13 жовтня 2017 р.

Сила нескорених


Вони — солдати, що кладуть життя,
    Заради нас і мирного світання.
    І без імен помолимось за них,
    За трошки вдачі світлої, простої.
   В час зрад страшних і втрат таких
гірких,
        І без імен вони для нас герої.

    Любов до свого народу, до своєї землі починається із знання народних традицій, обрядів, звичаїв, зі знання багатющої історії українського народу. Наша рідна Україна – славна і чудова земля із широкими чистими річками, мереженими нивами. Оскільки в героїчному найбільше виявляється національний характер народу, його душевна краса, його талант, то такі сторінки історії особливо хвилюють і наповнюють нас гордістю.
   14 жовтня день захисника́ Украї́ни — свято, що відзначається в Україні  у день святої Покрови Пресвятої Богородиці водночас з днем Українського козацтва, та днем УПА.
    Походження свята Покрова  пов’язане із легендою про захист Богородицею своїм покровом Константинополя.   Покрова Пресвятої Богородиці була одним з найголовніших свят запорізьких козаків. Відомий дослідник Запоріжжя Дмитро Яворницький писав: «…під покровом Богородиці запорожці не боялися ні ворожого огню, ні грізної стихії, ні морської бурі».
     Для нас це свято не тільки народне і релігійне, а й національне. Воно єднає країну, закликає усіх до згуртованості перед сучасними викликами та загрозами. Нині, коли на східних теренах України точиться боротьба за незалежність і суверенітет держави, маємо бути гідними спадкоємцями духовних цінностей та продовжувачами багатих традицій і славних справ предків. Цим зумовлено рішення встановити День захисника України саме 14 жовтня, який має стати святковим для сучасних воїнів та суспільства в цілому. Він має символізувати нерозривний зв’язок усіх поколінь захисників України.
      Сьогодні ми з гордістю вшановуємо подвиг нескорених українців і висловлюємо слова щирої вдячності людям , які захищали Соборність і незалежність України в 20 столітті і продовжують її відстоювати в 21 столітті.
    Українська армія по праву пишається своєю історією, своїми традиціями. Ніколи наші війська не загарбували чужих територій, не посягали на чуже добро, чужі землі, ніколи не були агресорами.
    Схилімо голови низько перед пам’яттю і подвигом славних синів,  славних воїнів – визволителів і промовимо молитву за душі загиблих.
        Наша бібліотека завжди долучається до святкування цього дня в історії нашої держави. Для своїх користувачів ми облаштували тематичну викладку літератури  « УПА – символ нескореності й волі» , а також  підготували ігрову пізнавальну програму « Козаку найперше воля, козаку найперше честь»

пʼятниця, 29 вересня 2017 р.

Бібліотек@ - твоє вікно у світ


    Всеукраїнський день бібліотек… Його відзначення  свідчить про глибоку повагу народу до скарбниць духовних надбань людства, зібрання інтелектуальних і культурних цінностей української нації, підкреслює історичну роль друкованого слова в житті суспільства. Символічно, що саме 30 вересня, в день Віри, Надії, Любові та їх матері Софії (мудрості), відзначається це свято.
    Є багато див на землі. Та чи не найбільше з них — книга. У ній весь неосяжний світ. Як незгасимий смолоскип вона освітлює шлях людині. Віками книги збирають людську мудрість. В книгах відображена історія людства, його досвід, думки, почуття. В час комп’ютерних технологій, в лабіринтах різноманітної інформації, людині важко знайти тихий притулок, щоб помріяти, подумати про добре і вічне. Сучасна бібліотека поєднує в собі освіту та інформування, надаючи доступ до свого фонду, та, крім цього, відкриває електронний ресурс для читачів. Її функції стають значно ширшими.
   Бібліотеки сьогодні  повинні відповідати запитам читача, а саме мобільності та можливості отримання максимуму інформації в одній установі. При цьому книги не відходять на другий план, залишаючись класичним джерелом інформації.
   З нагоди відзначення цього свята, у нашій бібліотеці ми облаштували тематичну викладку літератури «Бібліотек@ - твоє вікно у світ» та провели літературний диванчик «Книгу завжди поважаємо, бо ми змалечку читаємо».





середа, 23 серпня 2017 р.

Розквітай, прекрасна Україно, рідна земле, матінко моя!


Нині свято нашого народу,
                 Свято України, її роду!
    Ще пройти доріг нам слід багато...
           Свято майбуття, надії свято.

     Є дати, які укріплюють нації, виражають дух народу, символізують його славне минуле, сьогодення й майбутнє. До їх числа, безсумнівно, відноситься і День Незалежності України, що відзначається щорічно 24 серпня.
       Україна – це історія народу, який протягом багатьох віків боровся за свою свободу і незалежність. Це наша земля, рідний край, наша країна з багатовіковою історією, мальовничою природою, чарівною піснею, і зрозуміло, мудрими, талановитими людьми.
Шлях України позначений високими степовими могилами та прекрасними піснями. Пісня, як естафета передає від покоління до покоління історичну правду про свій народ, його стремління і заповіти.
      Пам’ять – одна із найцікавіших властивостей людини. Так, як не можна забувати своїх батьків, так не можна забувати свій народ та його історію.  Людина не може називатися людиною, якщо вона не має ні мови, ні пісні, ні пам’яті, ні землі, ні роду. Пам’ятаймо про це.
Так, як не можна забувати своїх рідних, близьких ні в хвилини радості, ні в години печалі, так не можна забувати землі нашої з мальвами квітучими, рушниками гаптованими і червоними кетягами калини, з хлібом-сіллю гостинними і людьми працьовитими, ланами широкими і небом блакитним. Нові часи, нові завдання, нові вимоги…
    Незалежність України дає можливість кожному з нас стати справжнім господарем своєї землі. Сьогодні ми є свідками великих перетворень, що відбуваються в нашій країні. То ж  давайте всі разом своїми знаннями, працею, здобутками підносімо її культуру. Будьмо гідними своїх предків, бережімо волю і незалежність України, поважаймо свій народ і його мелодійну мову. Шануймо себе і свою гідність, і шановані будемо іншими.
     Наша книгозбірня щорічно відзначає це величне свято. Для своїх користувачів, у бібліотеці, ми облаштували тематичну викладку літератури «Розквітай, прекрасна Україно, рідна земле, матінко моя!» та разом з клубом підготували літературно-музичну композицію .
    «О, земле оновлена, любий мій краю!», яка буде проведена біля могили Січових Стрільців.