Час не має влади над пам’яттю

Рано чи пізно, але обов’язково кожна людина і весь народ осмислює своє минуле. Не сьогодні це сказано: Час народжувати і час помирати, Час руйнувати і час будувати, Час розкидати каміння і час збирати, Час мовчати і час говорити. Прийшов час говорити після десятиліть мовчання. Сьогодні народ України схиляє голову, перед трагічною сторінкою свого життя. 1932 рік… тридцять… чорний рік. Прах семи з половиною мільйонів стукає в наші серця; їх ніхто не судив, отже, ніхто не реабілітує. Ніхто, крім нас з вами, їхніх співвітчизників і довговічних боржників. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932 — 1933 років. Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Наслідки голодомору – це великі духовні втрати, які цифрами не зміряти. Скільки селян, яким пощастило вижити, які були землеробами з діда –прадіда, відсахнулися від своєї селянської долі, зреклися мови своєї, звичаїв, пісень. Ми мусимо пам’ятати про кожного, кого тогочасний режим змусив страждати і гинути страшною смертю, не дав розквітнути новим паросткам життя, аби цей гіркий досвід минулого ніколи не повторився. Озиратися у минуле треба кожному, тому що людина не живе в одному часі, а у трьох часових вимірах: у минулому, сьогоденні та майбутньому. Дорога у майбутнє пролягає через минуле. Треба осмислити власне минуле, зрозуміти його, бо історія повторюється. І коли люди не зроблять сьогодні висновків, то вони будуть ходити по колу. Отож, озиратися треба, щоб поплакати, бо це каяття. А головне – щоб зрозуміти. То ж запалімо свою свічку, зігріваючи душі тих, кого в тридцять третьому не відспівували, не оплакували, не проводили, не поминали… Відзначаючи цю сумну дату в нашій історії, ми підготували для своїх користувачів годину жалоби «Час не має влади над пам’яттю» та облаштували тематичну викладку літератури «Великий голод в Україні».

Гідні бути українцями

21 листопада в Україні – День Гідності та Свободи. В цей день ми вшановуємо тих, хто не тільки своїми справами, а й втраченим життям продемонстрував бажання жити у вільній та демократичній державі. Революція Гідності кардинально змінила напрямок розвитку держави та суспільства, згуртувала свідомих, зрілих громадян - справжніх патріотів Батьківщини. Але шанс на зміни дістався нам дорогою ціною - ціною людських втрат. Вічною раною на серці кожного українця буде пам'ять про героїв Небесної Сотні, воїнів АТО та всіх воїнів, кожен з яких віддав і продовжує зараз воювати за свої переконання . Але Революція Гідності не завершилася, вона продовжується далі. Саме завдяки мужності українських військових, ми зараз можемо спокійно жити. Ми віримо в перемогу наших воїнів, які з почуттям гідності, патріотизму нині воюють на рубежах України, захищаючи її територіальну цілісність, відстоюючи ідеали свободи і демократії як найвищої цінності сучасного цивілізованого суспільства. Вшановуючи цей день в своїй книгозбірні ми облаштували інформаційну полицю «Україна пам’ятає. Ціна Незалежності і свободи».

Українська мова - мова єднання

27 жовтня ми відзначаємо День української писемності та мови. Багата і милозвучна наша рідна українська мова. Вона – найпрекрасніше диво, скарбниця, в якій зберігається історія нашого народу, його душа, культура. «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування», - писав Панас Мирний. Спробуйте уявити один день свого життя без мови: ось ви прокинулись, мовчки одягаєтесь, снідаєте, йдете до школи. А що тут? Мовчазні друзі походжають широкими коридорами – ніхто ні з ким не спілкується, не розповідає про вчорашні пригоди… Стоїть мертва тиша. Лунає дзвоник. Ви тихенько заходите до класу, сідаєте за парту. А що далі? Чи змогли б ми за таких обставин отримати освіту, відчути себе часткою суспільства? Гадаю, що ні. Отже, мова – найважливіший засіб спілкування. Життя без неї уявити неможливо, це найбільше і найдорожче добро кожного народу. Прекрасна, багата, мелодійна українська мова. Слова – це крила ластівки, вона їх не відчуває, але без них не може злетіти. Тож маємо зробити все для того, щоб не згорнулися крила, щоб не обірвалася золота нитка, яка веде з давнини в наші дні. Щасливі ми, що народились і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо аж до сліз, зачувши рідне слово… Це свято – ще одна сходинка до єднання. Адже мова – це той інструмент, який єднає націю, народ в єдине ціле. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати.

В серцях несемо вдячності не мало всім тим, хто землю боронить

1 жовтня ми відзначаємо одразу чотири пам’ятні події: Покрови Пресвятої Богородиці, День Українського козацтва, День захисників і захисниць України та День створення УПА. Це значуща дата, яка щорічно переповнює гордістю та хвилюваннями серця мільйонів українців. В цей день ми ще раз можемо подякувати захисникам за стійкість та відвагу, вшанувати полеглих, згадати героїв попередніх поколінь, які здобували та відстоювали свободу і незалежність України. Це свято – ще одна можливість подякувати Силам оборони України. Наша подяка – не щось абстрактне і безособове, адже в кожного з нас є рідні, друзі, колеги, котрі стоять на захисті нашої країни і свободи. День захисників і захисниць – передусім свято тих, завдяки кому ми зберігаємо незалежність, маємо змогу жити повсякденним життям – працювати, творити, відпочивати, виховувати дітей. Ідея заступництва Божої Матері – захисниці від ворогів – має глибоке коріння. Пресвяту Богородицю дуже шанували козаки, а Покрова для них була одним із найвеличніших свят, за що й отримала другу назву – Козацька Покрова. Козацькі традиції бережуть і розвивають сучасні захисники і захисниці України. Не залишаємось осторонь вшанування цих свят і ми. Наша бібліотека взяла участь у мистецькому проекті «Перемога нам потрібна – всі сили свої об’єднаймо», зокрема була проведена літературно – мистецька година «В серцях несемо вдячності не мало всім тим, хто землю боронить.» Війна формує та гартує українську націю. Звитягою, винахідливістю та самовідданістю нинішні захисники і захисниці завоювали найвищий рівень довіри в українців. Цим ми викликаємо повагу і в світі. Віримо, що нинішні захисники та захисниці здобудуть перемогу. Слава Україні! Героям Слава!

Конституція - основа розвитку держави

Сьогодні ми відзначаємо одне з найголовніших свят нашої держави, яке укріплює націю, виявляє дух народу, це День конституції України! Основний закон нашої держави має глибокі корені в історії — так звана Конституція Пилипа Орлика була найпрогресивнішим документом своєї доби. Конституція України - це державне свято, історія якого почалася з 1996 року після довгих обговорень і дебатів. Це дало поштовх для продуктивного розвитку усіх галузей національного законодавства та сфер суспільного життя. Після прийняття цього закону в Українському парламенті вперше пролунали слова національного величного гімну України. Ми живемо у незалежній країні, ім’я якій Україна. Всі ці роки – то роки нашого воскресіння, єднання, осмислення своєї долі й історії. А перед ними, цими роками незалежності, були століття, якими українці йшли до своєї держави. Найвищий закон утверджує багатовікове прагнення українського народу до незалежності і власної держави. Прийняття Конституції України є закономірною і важливою віхою в історичному розвитку України. Декілька фактів про Основний закон: 1) Процес підготовки Конституції України тривав шість років – з 1990 по 1996 рік. 2) всього було запропоновано 15 проектів Конституції України – від Конституційної комісії, політичних партій, науковців. 3) Конституція України могла бути не прийнята 28 червня, так як напередодні історичного засідання парламенту Президент України видав указ про проведення всеукраїнського референдуму 25 вересня 1996 року про прийняття нової Конституції України. Однак, після прийняття Конституції, цей указ був скасований. 4) Міжнародне співтовариство схвалило Конституцію України, назвавши її однією з найдемократичніших у світі. 5) 22 серпня 2011 року у Києві була презентована перша мініатюрна Конституція України. Конституція в мініатюрі розміром 21х32 мм має 160 сторінок, на яких вручну були написані близько 9,5 тис. букв. Кожна з цих літер має розмір не більше 1 мм. Текст книги написаний індійської тушшю. Сама ж мініатюра виконана зі спеціального тонкого паперу. Міні-Конституція знаходиться в чохлі з зображенням герба. На створення мініатюри було витрачено близько 2 місяців. Вона передана в Музей книги і друкарства. Попередники сучасної Конституції Конституція Пилипа Орлика – 1710 рік. Конституція УНР – 29 квітня 1918 року. Мала конституція ЗУНР – 13 листопада 1918 року. Тимчасова Конституція Карпатської України – 15 березня 1939 року. Стаття 161 проголошує День прийняття Конституції України державним святом – Днем Конституції України. З 1997 року цей день є державним вихідним і днем вшанування Основного Закону держави. Конституція є основним документом, який визначає правила спілкування між державою і громадянином, засади функціонування держави, права, свободи й зобов’язання громадянина та гарантії держави в їх реалізації. Отже, знання і розуміння змісту Основного закону - необхідна умова, щоб жити достойно у європейському суспільстві.

Обличчя України в долях її синів

23 травня українці відзначають День Героїв – щорічне свято, запроваджене на честь усіх захисників нашої країни, які боролись та продовжують боротись за рідну землю протягом не одного століття. День Героїв відзначають понад сімдесят років. У 1941 році Другий Великий Збір Організації Українських Націоналістів постановив відзначати 23 травня як День Героїв, що покликаний відродити в українців героїчний дух минулих поколінь. З нападом Росії на Україну у 2014 році пам’ятний день стали відзначати масштабніше, поряд з історичними постатями борців за незалежність у XXІ столітті вшановують сучасних героїв, які на полі бою захищають Україну від російської агресії. Сьогодні Україна як держава й українці як суспільство докладають зусиль, щоб віддати щиру шану героям, які поклали своє життя за волю і соборність країни у сучасній російсько-українській війні, та щоб пам’ять про них була живою. Ми згадуємо всіх поіменно, розповідаємо історії їхнього життя, називаємо на їхню честь вулиці та встановлюємо пам’ятні знаки. Тому що усвідомлюємо, що завдячуємо їм можливістю продовжувати жити у своїй державі. Нині, як і сотні років поспіль, українці гинуть, виборюючи право бути вільними. Ми пам’ятаємо кожного, хто поліг, та продовжуємо їхню боротьбу, аби наша країна залишалась незалежною. І наша громада сьогодні вшанувала Героїв України. Вшановуючи їхню пам'ять, ми зміцнюємо наш дух і національну єдність, наближаючи перемогу та мир в Україні. Слава Україні! Героям слава!

Гірчить Чорнобиль крізь віки

Була весна, квітуча, напоєна запахами землі і нового життя. Ніхто не здогадувався, що ця весна назавжди чорними літерами буде вписана в історію нашого народу та всього людства. Що про невелике місто Чорнобиль, дізнається весь світ. Сьогодні, 26 квітня, минає 38 років з часу чорнобильської катастрофи. Україна згадує тих, хто ціною власного здоров'я, а часом і життя, протистояв страшному лиху. Це одна з найскорботніших дат в історії нашого народу, спогади про яку, ще довго будуть пронизувати наші серця гострим болем. Чорнобиль і досі для нас є незагоєною раною.

Чи доводилось вам бачити землю, на якій ніхто не живе? Хоч ще квітують і родять сади, ніхто не споживає тих гірких плодів, не йде до лісу за цілющими дарами…. Це - земля Чорнобиля, це чорнобильські стежки, зарослі травами, якими рідко коли ступає нога людини. Чорнобиль ... Слово це стало символом горя і страждань, покинутих домівок, розорених гнізд, здичавілих звірів….

Через чорнобильську катастрофу змінилися життя понад 100 тисяч жителів Прип’яті, Чорнобиля та навколишніх сіл, які назавжди покинули забруднені радіонуклідами домівки. Їхні оселі опинилися у зоні відчуження, головною господаркою якої стала природа.

Сьогодні Україна знову опинилася під загрозою ядерної катастрофи. На окупованій Запорізькій АЕС, яка є найбільшою у Європі, росіяни не раз створювали аварійні умови, використовуючи її як інструмент шантажу. Попри це, українці мають один із найнижчих рівнів страху щодо ядерної загрози й сумніваються у її реальності. Дякуємо за подвиг, і вічна пам`ять героям, що віддали своє життя у боротьбі з цією техногенною катастрофою! І пам`ятаймо, що людське життя – безцінне, і будь-які експерименти та наукові впровадження перш за все мають бути безпечними для людства, для нашого майбутнього, для життя на планеті Земля.