вівторок, 6 червня 2023 р.

Живої природи душа промовляє

#цікаві_місця_та_відомі_особистості_рідного_краю екологічний онлайн-круїз "Живої природи душа промовляє"
Традиційно Україна, як і увесь світ, 5 червня відзначає Всесвітній день охорони навколишнього середовища. Цей день вважається однією з найважливіших подій екологічного календаря і щорічно святкується в більш ніж 100 країнах світу. Сьогодні дуже гостро постає питання екологічного оздоровлення та охорони навколишнього середовища. Людина і природа… - вічна і актуальна тема. Та ніколи вона не стояла так гостро, як у наші дні, коли загроза екологічної кризи, а може, й катастрофи, нависла над людством. Відзначення Всесвітнього дня охорони навколишнього середовища допомагає привернути увагу суспільства до проблем довкілля й підкреслює гостру необхідність у зміні відношення людини до раціонального використання та відтворення природних ресурсів. Все частіше ми скаржимось на погане повітря, неякісну воду, бруд на дорогах, погіршення здоров'я, неякісні продукти, вирубку лісів... І якщо ми будемо продовжувати лише пасивно спостерігати, то подальше погіршення стану довкілля неминуче. Кожен з нас може змінити свій спосіб життя, щоб допомогти природі. Почати можна з малого, поступово переходячи до більш серйозних кроків, і ви внесете свій внесок у спільну справу – захист навколишнього середовища. Зверніть увагу на свій будинок і повсякденні звички. Ми всі живемо на одній планеті і, забруднюючи її, шкодимо у першу чергу самим собі та своїм нащадкам. Кожен для себе повинен знайти шляхи для покращення навколишнього середовища. Щоб зберегти природу, потрібно її знати і любити. Ми пропонуємо вам відправитися в мандрівку по нашій щедрій квітучій українській землі. Зберегти красу в душі, запам’ятати, носити у серці і є культура людини. Все живе на Землі має одну колиску, ім’я якій природа. Пам’ятаймо, що людина – частина природи. Знищуємо природу – значить знищуємо самі себе. Разом ми здатні зробити довкілля кращим і надалі не забувати про його охорону та збереження природних скарбів.

середа, 26 квітня 2023 р.

Чорнобиль в серці України, а тінь його по всій землі

Стогне дзвін. Та найгіркішими нотами звучать у ньому голоси Чорнобиля, катастрофи, яка ніколи не зітреться з людської історії, не згасне у віках. Чорною плямою стала на нашій блакитній планеті чорнобильська катастрофа… Чорнобиль… Сьогодні це слово знає увесь світ. Слово це стало символом горя і страждань, покинутих домівок. Важким колесом «прокотилась» Україною аварія на Чорнобильській атомній станції. Біда розчинилася в духмяному повітрі, у біло–рожевому цвітінні яблунь та абрикос, у воді сільських криниць, у всій красі. Та хіба тільки в ній? Вона розчинилася в людях. Ця трагедія увійде в історію, в усі хроніки людства, як невигойна рана на тілі України. Метушня, сльози, розпач… Усі збиралися від’їжджати, забувши, що завтра – Великдень… Дехто біг до могил рідних, щоб попрощатися. У вухах кожного билися дзвони страшної Чорнобильської біди. Парадокс для звичайного людського життя та норма для вічності. В життя мільйонів людей увійшли слова радіація, зона, ліквідатор, відселення. А на квітучий українській землі з’явились пусті міста і села, мертвий ліс, в який не можна ходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом. Через кілька секунд по тривозі прибули до реактора пожежники на чолі з лейтенантом Володимиром Правиком, потім прибув Віктор Кибенок. Вони вступили у вируюче полум’я, у смертельну радіацію, рятуючи людей. Вони були серед перших і першими пішли із життя. Коли їм у 1986 році сказали: «Треба», — вони нічого не питали, поїхали в «зону». Працювали. Кожен з них робив там свою звичну справу. Сьогодні зрозуміло: наслідки аварії на ЧАЕС могли б бути значно більшими, якби не самопожертва і мужність тих, хто був там у перші тижні після лиха… 28 чоловік двох караулів затулили собою не тільки станцію, а й Україну та Європу. Шість чоловік загинули майже відразу. Так вони жили, працювали й увійшли в безсмертя.
Ми всі повинні бути співчутливими до горя людського, завжди пам’ятати про подвиг пожежників, а у потрібну хвилину стати на захист свого народу бути гідними, чесними, сміливими, любити і берегти рідну землю. 26 квітня! В пам’яті українського народу це день чорнобильського лиха, болю, суму, і забути це й викреслити із нашої пам’яті – неможливо. Проходять роки... А біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов’язаних із скорботним часом ядерного апокаліпсиса.

четвер, 9 березня 2023 р.

"Пророчий голос Кобзаря"

Кожен народ має своїх геніїв. Тих, доля яких нерозривно пов’язана з долею народною; тих, чиїми устами говорить увесь народ; тих, талант яких, як і любов до людей і до своєї батьківщини, є невичерпними. І саме ця невгасима любов робить їх безсмертними. Березень в Україні часто називають Шевченковим. І це не випадково : щороку навесні Великий Кобзар приходить до нас і щороку новим, неповторним. Тарас Григорович Шевченко - велика і невмируща слава українського народу. У його особі український народ ніби об'єднав найкращі сили й обрав співцем своєї історичної слави та гіркої долі, виразником власних сподівань і прагнень. Під думи народні налаштовував свою ліру Кобзар, тому й оживало в його полум'яному слові все те, що таїлося в глибині душі народу. Як весна оновлює природу, так само поезія Великого Тараса оновлює наші душі, закликає бути чесними і милосердними, щиро любити свій народ, свою Україну. Тарас Шевченко… Такий великий, як і Україна... Ріс безрідним сиротою, а став найріднішим усім нам із покоління і в покоління. Був кріпаком, а заговорив і показав шлях до свободи. Жив у імперії сваволі, насильства й наруги, кликав порвати кайдани і йти просто, щоб не було за собою і зерна неправди. Читаймо Шевченка в наше сьогодення, бо пророче писання Великого Пророка таке ж актуальне нині як і багато років назад: … Смійся, лютий враже! Та не дуже, бо все гине — Слава не поляже; Не поляже, а розкаже, Що діялось в світі, Чия правда, чия кривда І чиї ми діти. Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине... От де, люде, наша слава, Слава України! Без золота, без каменю, Без хитрої мови, А голосна та правдива, Як Господа слово. ("До Основ'яненка") … Борітеся — поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая! ("Кавказ") І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люде на землі. ("І Архімед, і Галілей") ... Подивіться на рай тихий, На свою країну, Полюбіте щирим серцем Велику руїну, Розкуйтеся, братайтеся, У чужому краю Не шукайте, не питайте Того, що немає І на небі, а не тілько На чужому полі. В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля. Нема на світі України, Немає другого Дніпра, А ви претеся на чужину Шукати доброго добра…("І мертвим і живим…") Вшанування Шевченка — це не лише про данину поваги і пам’яті, а й про інстинкт виживання нації, особливо в такі часи, як зараз переживає наша багатостраждальна ненька – Україна.

вівторок, 21 лютого 2023 р.

Спочатку було слово

Мова — це душа народу, це його трепетне серце. Для кожного народу своя мова — найкраща, але ніхто не заперечуватиме, що українська мова за милозвучністю і співучістю — одна з найкращих. Мова для кожного народу стає ніби другою природою, що оточує його, живе з ним всюди і завжди. Без неї, як і без сонця, повітря, рослин, людина не може існувати. Рідне слово… Скільки в тобі чарівних звуків, животворного трепету і вогню! Скільки в тобі доброти і лагідності, мудрості земної, закладеної ще славними вільнолюбними предками. Що може бути дорожчим для людини, як рідне слово? Україна... Рідний край... Рідна мова... Скільки почуттів з'єдналося в цих словах, скільки ніжності, любові та ласки! Адже мова народу — це не просто звуки. Мова – інтелектуальний портрет народу, його прагнення та ідеали, це справа національної гідності. Українська мова ‒ це мова, яку плекає український народ, як код своєї держави. Це не просто мова спілкування, це національний код. Якщо раніше, нам увесь час нав’язували код нібито двомовності, а насправді, витискали на узбіччя українську мову і перетворювали її у декорацію. Мова — це той інструмент, який єднає націю, народ в єдине ціле. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати. Як чудово, коли народ зберігає свою мову. Адже мова — це показник існування нації. Поки існує мова, існує народ. У різних куточках світу лунає сьогодні українська мова. «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування»,— писав Панас Мирний. Коли забув ти рідну мову, Яка б та мова не була — Ти втратив корінь і основу Ти обчухрав себе дотла. (Дмитро Білоус). Велике значення має наша рідна мова, особливо тепер, у час повномасштабної війни. Чому важливо розмовляти українською під час війни? Бо українська – це мова свободи й волі, могутня зброя українського народу в боротьбі за нашу Незалежність і Перемогу”, - наголосив президент Володимир Зеленський. Підтримка нашої культури, традицій та мови під час війни посилює нас і послаблює ворога. Тож плекаймо, любімо та бережімо рідну мову.