субота, 24 листопада 2012 р.

Голодний рік, як чорна птиця...

Горить свіча, і випікає серце її вогонь.
 І серце скапує сльозами в пригорщі долонь...
Нема від серця сліду - тільки світло -
Яскраве й тепле, наче подих свічки...
 
 
 
 
 
Пам’ять -- нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок вписано криваво - чорним кольором. І одна з найтрагічніших сторінок історії України не повинна бути забутою, адже її чорне крило простягнулося майже над кожною сім’єю рідної країни. Це - голодомор 1932 - 1933 років. Немає страшнішої смерті, ніж повільна смерть від голоду. А так вмирала майже вся Україна. І ніхто не знав, скільки живого люду лягло у могили - старих, молодих і дітей, і ще ненароджених у лонах матерів.
   Озиратися в минуле треба кожному. Людина не живе в одному часі, а у трьох часових вимірах: у минулому, сьогоденні та майбутньому. Дорога в майбутнє пролягає через минуле. треба осмислити власне минуле, зрозуміти його, бо історія повторюється. Це наша історія, і ми повинні знати і пам’ятати її.
   До цієї трагічної дати наша бібліотека підготувала тематичну викладку літератури "Невиплакані сльози України" та вечір - спогад "Голодний рік, як чорна птиця, над краєм змореним літав".
   Відкривайтесь небеса! Зійдіть на землю всі українські села, хутори,
   Повстаньте над планетою,невинні душі, збудуйте пам’яті негаснучий собор!
 
 

 
 
  


вівторок, 6 листопада 2012 р.

Люблю тебе я, рідна мово!


Я без тебе, мово, - без зерна полова,
Соняшник без сонця, без птахів діброва.
Як вогонь, у серці я несу в майбутнє
Незгасиму мову, слово незабутнє.

Юрій Рибчинський
 
Мова - найбільший скарб будь - якого народу. Тисячоліттями, віками, роками плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління, вкладаючи дедалі більше народну душу і водночас формуючи її. Досвід людства упродовж тисячоліть переконливо доводить, що занепад мови - це зникнення нації.
   9 листопада ми святкуємо День української писемності та мови. Це свято спрямоване на підтримку рідної мови, привернення уваги світового українства до проблем української мови, її вивчення та розвитку, пропаганди і популяризації, та водночас демонстрацію її краси й багатства, літературної довершеності. Це свято гуртує всіх нас на шляху відродження духовності, зміцнення державності, формування громадянського світогляду. Адже кожен народ відбувся лише тоді, коли усвідомив себе в рідному слові.
   Відзначення Дня української писемності та мови саме 9 листопада не випадкове, адже цього дня православна церква вшановує пам’ять  Преподобного Нестора-літописця, який у сімнадцять років прийшов до Києво-Печерської лаври послушником. Прийняв його сам засновник монастиря преподобний Феодосій. Молитвою та послухом юний подвижник невдовзі перевершив найвидатніших старців. Під час постригу в ченці Нестор був удостоєний сану ієродиякона. Книжкова справа стала частиною його життя.Найвизначнішою працею Нестора-літописця є «Повість временних літ». Всі наступні літописці лише переписували уривки з праць преподобного Нестора, наслідуючи його. Але перевершити так і не змогли. "Повість временних літ" була і залишається найвидатнішою пам’яткою слов’янської культури.
   І наша бібліотека не залишається осторонь відзначення цього свята. Користувачі бібліотеки будуть мати змогу ознайомитись з тематичною поличкою " До мови доторкнімось серцем", а також буде проведена година спілкування "Люблю тебе я, рідна мово! В тобі захована душа"