Горить свіча, і випікає серце її вогонь.
І серце скапує сльозами в пригорщі долонь...
Нема від серця сліду - тільки світло -
Яскраве й тепле, наче подих свічки...
Пам’ять -- нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок вписано криваво - чорним кольором. І одна з найтрагічніших сторінок історії України не повинна бути забутою, адже її чорне крило простягнулося майже над кожною сім’єю рідної країни. Це - голодомор 1932 - 1933 років. Немає страшнішої смерті, ніж повільна смерть від голоду. А так вмирала майже вся Україна. І ніхто не знав, скільки живого люду лягло у могили - старих, молодих і дітей, і ще ненароджених у лонах матерів.
Озиратися в минуле треба кожному. Людина не живе в одному часі, а у трьох часових вимірах: у минулому, сьогоденні та майбутньому. Дорога в майбутнє пролягає через минуле. треба осмислити власне минуле, зрозуміти його, бо історія повторюється. Це наша історія, і ми повинні знати і пам’ятати її.
До цієї трагічної дати наша бібліотека підготувала тематичну викладку літератури "Невиплакані сльози України" та вечір - спогад "Голодний рік, як чорна птиця, над краєм змореним літав".
Відкривайтесь небеса! Зійдіть на землю всі українські села, хутори,
Повстаньте над планетою,невинні душі, збудуйте пам’яті негаснучий собор!
Дуже цікаво написано. Працівники бібліотеки, як завжди вчасно, відгукуються на всі події.
ВідповістиВидалити