Прошу, у серці
запаліть
Скорботи полум'я
священне
та крізь
століття пронесіть
Сльозу безвинно
убієнних!
Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український
народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів
його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.
Народ України пам’ятає сторінки свого життя, але з часом відійдуть у
небуття свідки тих трагічних подій Великого Голодомору. А тому варто робити
все, щоб наші нащадки, особливо молодь, знали про ті лихоліття, свято берегли
їх у своїй пам’яті в ім’я того, щоб таке страшне минуле ніколи не повторилось.Смуток огортає душу, коли вчитуєшся й осмислюєш рядки архівних документів, вислуховуєш сповнені печалі розповіді очевидців Голодомору, штучно створеного в Україні. Але правду про це повинні знати всі, якою б гіркою вона не була. Голодомор 1932-1933 років в Україні назавжди залишиться в нашій пам’яті, як одна з найстрашніших сторінок минулого, тому що пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все життя: і життя людини, і життя країни. Мільйони людей, які загинули у 1932-33 роках голодною смертю, не можуть безслідно розчинися у часі і просторі. Про них пам’ятатимемо ми, хто вижив, їх діти та онуки.
Пам’ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога всім сущим на Землі. Наша бібліотека приєднується до вшанування 85-ї річниці жертв геноциду українського народу і для своїх користувачів підготувала викладку літератури "Великий голод-вічний гріх" та годину вшанування "І свічка палала в скорботі".