пʼятниця, 23 листопада 2018 р.

І свічка палала в скорботі


 
                               Прошу, у серці запаліть
                              Скорботи полум'я священне
                             та крізь століття пронесіть
                             Сльозу безвинно убієнних!
 
   Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.
   Народ України пам’ятає сторінки свого життя, але з часом відійдуть у небуття свідки тих трагічних подій Великого Голодомору. А тому варто робити все, щоб наші нащадки, особливо молодь, знали про ті лихоліття, свято берегли їх у своїй пам’яті в ім’я того, щоб таке страшне минуле ніколи не повторилось.
   Смуток огортає душу, коли вчитуєшся й осмислюєш рядки архівних документів, вислуховуєш сповнені печалі розповіді очевидців Голодомору, штучно створеного в Україні. Але правду про це повинні знати всі, якою б гіркою вона не була. Голодомор 1932-1933 років в Україні назавжди залишиться в нашій пам’яті, як одна з найстрашніших сторінок минулого, тому що пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все життя: і життя людини, і життя країни.    Мільйони людей, які загинули у 1932-33 роках голодною смертю, не можуть безслідно розчинися у часі і просторі. Про них пам’ятатимемо ми, хто вижив, їх діти та онуки.
Пам’ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога  всім сущим на Землі.  Наша бібліотека приєднується до вшанування 85-ї річниці жертв геноциду українського народу і для своїх користувачів підготувала викладку літератури "Великий голод-вічний гріх" та годину вшанування "І свічка палала в скорботі".