Не заглушити стогін боротьби,
Ні крик, ні безпорадної мольби…
Роки минуть, війни вже не забути
Ні тим, хто є, ні тим, кому ще бути…
В історії нашої Батьківщини є багато подій, які засвідчують мужність, героїзм, відданість та любов українського народу до рідної землі. Як відомо людина нерозривно пов’язана з минулим свого народу, його історією, і сьогодні ми перегорнемо одну із сторінок нашого славного минулого.
14 жовтня – важлива дата. Вона поєднує в собі свято Покрови Пресвятої Богородиці, День українського козацтва, День утворення Української Повстанської Армії, а віднедавна й День захисника України.
Народна мудрість стверджує, що Земля може нагодувати людину своїм хлібом, напоїти водою зі своїх джерел, але захистити сама себе не може.
Українці у всі часи та понад усе цінували свою свободу. І значною мірою через це воювати нам доводилось багато і часто. Доводиться і нині. Захищати себе від нападників і не допустити завоювання території. Хто б міг подумати, що брати до рук зброю українцям доведеться й у третьому тисячолітті.
Які вони — українські воїни Х, ХVІІ, ХХІ століть? Змінювались обладунки, зброя, воєнні тактики та способи формування військ. Та незмінним залишився волелюбний дух, незламність і здатність до самопожертви, яка дивує увесь світ. Не раз ми воювали і боролись. Переможемо і цього разу. Бо славні справжні герої були завжди і не перевелися досі в Україні.
