четвер, 26 квітня 2018 р.

Чорна трагедія на кольоровій землі


Чорнобильський вітер по душах мете,
     Чорнобильський пил на роки опадає…
    Годинник життя безупинно іде,
   Лиш пам'ять, лиш пам'ять усе пам’ятає…

      Весна… Чорнобиль… Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою і найтеплішою,  і не сповіщала про біду. Навпаки всім жителям містечка атомників ще звечора, під вихідний, жадалося отримати від природи хорошу погоду.
   Проте в ту саму ніч з 25 на 26 квітня,   коли всі спали безтурботним сном,   відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на хвилини і секунди. О першій годині 23 хвилини над IV реактором Чорнобильської атомної електростанції нічну пітьму розірвало велетенське полум’я.   Біда розчинилася у духмяному повітрі, у біло-рожевому цвітінні яблунь та абрикос, у воді сільських криниць, у всій красі. Та хіба тільки в ній? Вона розчинилась у людях. Ця трагедія увійде в історію, в усі хроніки  людства як невигойна рана на тілі України. Увесь цей жах відгукнувся болем у серцях мільйонів людей.
     Поля і луки, ліса і озера, річки і ставки Чорнобиля  тяжко вражені невидимою хворобою. Дичавіє земля, хоча ще квітують і родять сади. Ніхто не споживає тих гірких плодів, ніхто не йде до лісу за його цілющими дарами; не п'є води, насиченої радіоактивною отрутою. Чорною плямою на нашій блакитній планеті стала Чорнобильська катастрофа. 32 роки пройшло з тих пір, 32 роки смертоносна пилюка з ядерної печі покриває білі хати, поля і ліси, 32 роки цвітом скорботи і суму зацвітають Чорнобильські сади.  І скільки б не минуло років, все одно  слово про Чорнобиль полум'янітиме чорним вогнищем скорботи. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною.
   Наче збулися пророчі слова Апокаліпсису від Іоанна Богослова про зірку Полин (як відомо, чорнобиль — трава родини полинових) «Засурмив третій Ангел, — і велика зоря спала з неба палаючим смолоскипом. І спала вона на третину річок та водні джерела. А ймення зорі тій Полин. І стала третина води як полин, і багато людей повмирали з води, бо згіркла вона...».
      Наша пам'ять і пам'ять багатьох наступних поколінь знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому. Урятований світ — найкращий пам'ятник тим, хто загинув у чорнобильському пеклі. Пам'ятаймо про них і робімо усе, щоб ніколи не падала на землю гірка зірка Полин...
      Наша книгозбірня  щороку  приєднується до відзначення цієї дати. Цього року ми облаштували, для наших користувачів, тематичну викладку літератури «Правда про Чорнобиль» , а також провели годину пам’яті «Чорна трагедія на кольоровій землі»