середа, 17 грудня 2014 р.

Мій Святенький Миколаю, завітай, скоріш, благаю!



Традиція привітання в день святого Миколая, обдаровуючи дітей, почалася в Німеччині. Ще у далекому Х столітті в одному Кельнському соборі, у день пам’яті святого Миколая, учнів почали поздоровляти, роздаючи їм солодощі. Вже пізніше майже у всіх оселях країни люди стали вивішувати свій шкарпетки або черевички на двері та балкони, щоб отримати подарунки та поздоровлення від святого Миколая-Чудотворця. Згодом ці традиції поширилися по всій Європі. Але найкращі вітання в день святого Миколая отримували тільки слухняні дітки.
       В Україні склались деякі звичаї щодо привітань з днем святого Миколая. Саме в ніч з 18 на 19 грудня більшість слухняних дітей отримують подарунки від Миколая-Чудотворця. Частіше всього святкові привітання від Миколайчика у виді цукерок та інших солодощів діти знаходять під подушкою або на підвіконні.
        Ходять легенди, що за день до свята, Миколай досить плідно працює, випікаючи зірочки в дарунок дітям. Саме ця випічка потрапляє до лантуха святого Миколая і стає схожою на свого майстра. І тому солодощі та печиво, яке діти знаходять вранці, почали називати миколайчиками. В наш час у багатьох українських родинах будь-які привітання з днем святого Миколая теж прийнято називати миколайчиками. Крім того, всі поздоровлення, отримані в цей день, викликають усмішки та гарний настрій у більшості людей.
       Слід зазначити, що день святого Миколая – це не тільки дитяче свято. У минулі роки в Україні саме з привітань на Миколая молодь починала готуватися до сватань та вечорниць, шила вбрання і майструвала маски для наступаючих святкових розваг.

   Наша книгозбірня також не залишається осторонь такого свята. Ми проведемо театралізоване дійство  «Мій Святенький Миколаю, завітай,  скоріш, благаю» - для наших найменших користувачів, а також у бібліотеці  влаштована викладка літератури « Святий Миколаю, принеси усім дари з небесного раю!»
 
 

субота, 22 листопада 2014 р.

Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!


 
 
   Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших  таких сторінок - Голодомор , який призвів до небачених безневинних  жертв.
Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій.  Пекло, створене в Україні на початку 30-х років ХХ століття, не можна ні з чим порівняти ні у  вітчизняній, ні у світовій історії.
   Час невблаганний. Місяці за місяцями, роки за роками відпливають у небуття. Тільки пам”ть назавжди залишається з нами. На десятиліття можна засекретити архіви. Можна приховати в глибинах спецсховищ викривальні документи. Можна замести сліди злочину. Можна раз, і вдруге, і втретє переписати історію . Та з пам'яттю народу нічого не вдієш, вона зберігатиме правду.
   Згадаймо в наших молитвах усіх тих, хто страждав і помер під час великого голодомору. Вірю, що в ці дні по всій Україні люди запалять свічки, щоб пом'янути тих, хто загинув від голодної смерті. Хай пам'ять про всіх невинно убієнних  згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.,
   Вшановуючи пам’ять жертв Голодомору, наша бібліотека для своїх користувачів облаштувала тематичну викладку літератури "Збудуйте пам’яті негаснучий собор!" та підготувала годину-реквієм "Згадайте нас, бо ми ж колись жили, зроніть сльозу і хай не гасне свічка!"
   Кажуть, що минуле не належить нікому зокрема. Воно - надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися. Ніде і ніколи!
 
 

 

пʼятниця, 31 жовтня 2014 р.

ЗУНР - провісниця держави Україна


 

Ми живемо в час, коли історія – це не шкільний підручник, список мертвих    дат і назв, а дійсність, справжнє життя. Невідомі її сьогоднішні задуми, нерозгадані завтрашні шляхи. Відомо лише те, що вічне і незмінне   тільки той народ буде записаний на сторінках нової історії, який незважаючи на важкі перешкоди, трагічні невдачі не схибить з обраного шляху.
 
Одіссею України мечем писали українські князі Роман, Данило і Ярослав Осмомисл. Нову сторінку в українську історію вписали юнаки під Крутами. Відновлено велику ідею самостійності й соборності, за яку підняв повстання Богдан Хмельницький, боровся Петро Дорошенко, загинув у тюрмі Павло Полуботок, карався на засланні Тарас Шевченко, вмирав на чужині гетьман Іван Мазепа, в ім ‘я  якої ціле життя трудився Пилип Орлик, за яку пролито море крові і за яку далі змагається український народ.
    Щораз  ми знову і знову повертаємося у пам’яті до тих вікопомних днів. Повертаємося не лише для того, щоб віддати шану, а передусім здобути від них те невичерпне джерело сили, знання та досвіду, які так потрібні у наш нелегкий відповідальний час розбудови самостійної Української держави.
   1 листопада 1918 року на стародавній ратуші Львова вперше замайорів Національний жовто-блакитний стяг. 21 листопада останні українські підрозділи покинули місто. Між цими двома датами проліг короткий відрізок часу – короткий, але насичений змістом і подіями Великого Зриву народу за свою свободу. Листопадові бої лягли в основу всіх подальших змагань: і героїчних походів з армією Наддніпрянської України, і підпільної боротьби проти польського окупанта, і нерівного бою з новими поневолювачами.
Згадуючи ті історичні  події, та пов’язуючи їх з нашим сьогоденням  наша книгозбірня для своїх користувачів облаштувала  тематичну викладку літератури та  підготувала годину інформації 
                                          « ЗУНР – провісниця держави Україна»



вівторок, 30 вересня 2014 р.

Премудросте земна, бібліотеко!


 
Премудросте земна, бібліотеко!
Віват  тобі, хранителько свята!
До тебе йдуть із близька, і здалека,
Щоб почерпнуть від тебе лиш добра.
 
Бібліотека    це книжковий храм, джерело  ідей і скарбниця думок, що прокладають стежки у майбутнє. Храм збереження часу нашої історії. ЇЇ творять люди.
    Бібліотечні працівники в своїй щоденній роботі  через книги і проведення масових заходів доносять до кожної людини  історію, вчать памятати і шанувати тих, які ціною свого життя відстоювали і відстоюють наше щасливе майбутнє.
      Все життя всесвіту зосереджено у цьому магічному кристалі, що називається – бібліотека.
Всеукраїнський день бібліотек відзначається в Україні щорічно
30 вересня вже понад п'ятнадцять років і є професійним святом працівників бібліотек.
Символічно, що саме в день Віри, Надії, Любові та  їх матері Софії (мудрості) відзначається це свято. А дарують людям вічну мудрість книг бібліотекарі.

Сучасна бібліотека поєднує в собі освіту та інформування, надаючи доступ до свого фонду, та, крім цього, відкриває електронний ресурс для читачів. Її функції стають значно ширшими, адже там проводять виставки, конференції, брифінги та творчі вечори.  Сьогодні бібліотека намагається йти в ногу з часом, пропонуючи своїм читачам  доступ до Інтернету, соціальних мереж та книги в електронному форматі.
Цього року свято бібліотек проходить під гаслом:
«Бібліотека – територія єдності».
    До цих святкувань приєднується і наша книгозбірня. Завітавши до нас кожен користувач матиме можливість ознайомитись з тематичною поличкою
" Бібілотека - територія єдності"  та побувати на святі «Премудросте земна бібліотеко! Віват тобі, хранителько свята!»
                  
                                                             
 

 


  


 
 

 

неділя, 24 серпня 2014 р.

Ти в моєму серці Україно, думою Шевченка гомониш


Вставай Україно! Вставай!
Виходь на дорогу свободи
Де грає широкий Дунай,
Де ждуть європейські народи.
 Попри усі біди та негаразди нашого сьогодення, у Тебе Україно, свято – Річниця Незалежності Держави.
В промовах щирих трохи винувато, слова лунають з побажанням слави! І як би не хотіли наші вороги, щоб ми зламалися, здалися цього ніколи не станеться . Бо ми – патріоти. Народ з тобою Україно! Слався! Шануйся в своє законне свято. Не час здається радощам і сміху, та не журіться, день святковий нині! Кріпись народе.  Слава Україні!  З такими словами сьогодні біля Могили Січових Стрільців наша книгозбірня разом з клубом та громадою села провела літературно - музичне свято « Ти в моєму серці Україно, думою Шевченка гомониш». А також  священнослужитель  Довжанський Михайло  провів молебень за Україну, за воїнів « Небесної сотні» та АТО.
Отже, живе Україна, яка здобула колись незалежність, і буде жити. Буде, незважаючи ні на що, і допомагати їй у цьому повинні ми усі, її діти, і передусім молодь.

субота, 23 серпня 2014 р.

День Державного Прапора України


  Символ державності України — прапор — докладно описаний в Конституції країни. Після проголошення незалежності держави прапором України називають полотно з двох рівновеликих частин синього і жовтого кольору. При цьому співвідношення ширини полотна до його довжини — 2:3. Такі стандарти закріплені конституційно.
   Історія нинішнього синьо-жовтого прапора, який і прославляє День Державного Прапора України, дуже давня. Починаючи з часів хрещення Русі, ці кольори завжди були присутні на прапорах Української держави різних століть. Приблизно в тому ж варіанті, як ми бачимо його зараз, український прапор було піднято у Львові в червні 1848 року. У 1917-1919 роках навіть більшовики користувалися в Україні синьо-жовтим прапором.
    У новий час вперше такий прапор було піднято над будівлею Верховної Ради України 24 серпня 1991 року. Саме в цей день був проголошений акт про Незалежність країни.
     Синій колір на прапорі Україна означає  мирне небо, а жовтий — пшеничні ниви

Ось так патріотично наші жителі села відзначили День Державного  Прапора та День Незалежності ,
виставивши Прапор на верхівці гори Карпат.
 
 
 
 

середа, 9 липня 2014 р.

Можна не впізнати зір і небозводу, та не смій зректися свого родоводу!



Батьки і діти! Діти і батьки!
Нерозділиме і довічне коло,
Ми засіваємо житейське поле
І не на день минулий – на віки!
  
Чи треба дітям знати свій родовід? В сиву давнину було за обов’язок знати поіменно свій родовід від п’ятого чи сьомого коліна. Не буде коріння – дерево звалить маленький вітерець. Тому ми і повинні поглиблювати знання наших дітей про роль в їхньому житті родини.
    Для того, щоб діти могли глибше дізнатися про історію свого роду, важливо знайомити дітей з професіями їхніх дідів-прадідів, а це означає що повинні знати і старовинні професії, ремесла. Знаряддя праці, вироби народних промислів.
     З цією метою в нашій бібліотеці була проведена  онлайн – екскурсія  « Можна не впізнати зір і небозводу , та не смій зректися свого родоводу»,  щоб діти наочно могли поглинути у світ невичерпного джерела народної мудрості, пов’язаного з історією, побутом, ремеслами та душею народу, її народного мистецтва, фольклору, іскрометного жарту.

 
 

понеділок, 2 червня 2014 р.

Спинилось літо на порозі...


   От і прийшла довгоочікувана пора літніх канікул.
Пора розваг, відпочинку, ну і звичайно ж пора літніх читань, пора, коли діти відкривають світ і себе в цьому світі. Щорічно кожна бібліотека, яка обслуговує дітей, розробляє програму літніх читань. Літні читання сприяють створенню комфортного бібліотечного  середовища, популяризації нових книг, проведенню цікавих заходів, творчих конкурсів, Інтернет - спілкуванню.
Цього року наша бібліотека на літо запланувала такі заходи:
- Вернісаж фантазій " Веселкове дитинство" ( до дня захисту дітей ).
Щороку в перший день літа відзначається Міжнародний день захисту дітей - прекрасне свято радості та надії. Адже саме в дітях ми хочемо бачити здійснення своїх мрій і сподівань. Прагнемо, щоб вони росли здоровими та радісними, прославляли свої родини і рідний край. Саме цим святом сьогодні ,  ми розпочали програму літніх читань.
- гра - подорож " Абетка, яку розповіли Карпати" ( до 50- річчя з д.н. Н.Дички)
- казкова година " В літку казку читаємо"
- онлайн - дискусія " Можна не впізнати зір і небозводу.
             Та не можна зректися свого родоводу!"
( гурток " Бібліометелики" )
- літературно - музичне свято " Ти в моєму серці Україно, думою Шевченка гомониш"
( до дня Незалежності)

 
 
 ЗАПРОШУЄМО ВСІХ БАЖАЮЧИХ ЗАВІТАТИ ДО НАС В БІБЛІОТЕКУ І ЦІКАВО ТА ВЕСЕЛО ПРОВЕСТИ СВІЙ ЧАС!
 
 
 
 
 
 

понеділок, 19 травня 2014 р.

Спішу вклонитись отчому порогу...


                                
      Велике і прекрасне слово – Мати.
      Від нього все на світі. Навіть світ.
      О, як їй легко на руках тримати
       Дитину, як найвищий заповіт.

 
Мама …Рідна і прекрасна, оспівана поетами , увічнена художниками.
   В усіх народів , в усі віки , жінка – матір була уособленням святості, ніжності і любові.
Її  мудрість  поважали  в сім’ї , прислухалися до порад, в яких  знаходили   спокій  і надію…
У житті кожного з нас мама займає особливе місце. Перше , що ми бачимо з’явившись на світ – це мамині ласкаві  очі, чуємо – мамин лагідний голос. Слово, яке вперше вимовляємо – мама…
    До мами ми приходимо зі своїми радостями і печалями. Її мудра порада нам потрібна тоді , коли і в самих уже посріблені скроні.
   Незаперечною є істина,  що кожна людина прагне мати гарну сім’ю, своєрідну життєву пристань, де можна було б знайти розуміння, підтримку, де завжди тобі раді, тебе люблять, чекають  і ти завжди потрібний. Сотні запитань задаємо собі, а де знайти відповіді – мабуть у     своєму корінні, в корінні свого роду. Адже людина повинна пам’ятати свій рід, шанувати своїх батьків, недарма кажуть, що «сім’я – це домашня церква, на якій увесь світ стоїть, як на скелі своїй» ( І. Огієнко).
    В нашій книгозбірні була проведена  літературно - музична година «Спішу вклонитись отчому порогу, і доторкнутись материнських рук» присвячена дню матері та сім’ї.
 

 
 

пʼятниця, 18 квітня 2014 р.

Великдень всіх нас на гостини просить.


 
 
               
   До Великодня віруючі готуються протягом семи тижнів Великого Посту – одного з найсуворіших постів – саме стільки часу провів Ісус Христос у пустелі. Вважається, що у ці дні душа віруючого повинна прислуховуватися до страждань Господа, котрі пережив Ісус Христос в людській подобі в останні дні. Ці сім тижнів називаються седмицями. Останній тиждень перед Пасхою називається Страсна Седмиця. За біблійним сюжетом, Ісус Христос воскрес рано-вранці і це Воскресіння супроводжувалось великим землетрусом – ангел небесний відвалив камінь від дверей Гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці Марія Магдалина, Марія, мати Якова та Соломонія прийшли до гробу з пахощами, щоб намастити тіло Ісуса, але побачили відвалений камінь і порожній гріб. Тоді схвильованим жінкам з’явився ангел та сповістив про Воскресіння Господнє.
   Великдень – великий день Воскресіння Христового. Здавна цей день вважався днем повного очищення Землі і людей.  Значення події, яка сталася близько пари тисячоліть тому - Воскресіння Ісуса Христа, Єдинородного Сина Божого, досі залишається не зовсім усвідомленим серед багатьох з нас. Ми сміливо можемо стверджувати, що в нашій людській мові не вистачить ніяких слів, щоб до самого кінця пояснити цей Безцінний Дар: виконання Божих обітниць, дарування нам перемоги над смертю і гріхом…
  "Христос Воскрес! Воістину Воскрес!" - Чуємо ми в цей день. Якби людина  до кінця усвідомила суть цих величних, світлих  слів, то радості  не було б кінця.

            То ж спокою, умиротворення та впевненості в житті вам  та вашим родинам!
 

вівторок, 25 березня 2014 р.

З книгою жити - з добром дружити


               Дружба з книгою - це свято,
Не було б його у нас,
          Ми б не знали так багато
     Про новий і давній час.
 Щорічно березень для бібліотек, які обслуговують дітей, наповнюється приємними клопотами, які пов’язані з проведенням традиційного свята – Всеукраїнського тижня дитячого читання. Тиждень зустрічі з Книгою,  залишається доброю традицією,  у перенасичений інформацією час свято набуває особливого значення: допомагає дітям відчути радість спілкування з книгою, нагадує дорослим про значення друкованого слова у дитинстві, привертає увагу до проблем дитячого читання. Як свято - тиждень дитячого читання із дуже давніми традиціями сьогодні не лише не втратило свого значення, але й набуло особливого змісту для кожного учасника.
Сила книги безмежна. Без неї лю­дина сліпа. Протягом усього життя ми звер­таємось до книги. Вона відкриває нам небачені обрії, допомагає зрозуміти історію народу, розкри­ває таємниці природи, життя. Книга - мудрий друг, який, не вміючи говорити, розказує про не­звичайні пригоди і подорожі, про навколишній світ, про різні чудеса. Всеукраїнський тиждень дитячого читання проводиться з метою розвитку читацької культури і компетентності читачів, формування культури роботи з книгою засобами залучення учнів до читання. Провідним завданням при проведені тижня має бути стимулювання у дітей інтересу до читання та самостійного вибору книг,  підвищення інтелектуального та духовного потенціалу школярів, посилення  ролі книги в безперервному освітньому процесі. Спілкування з книгою поглиблює рівень знань,  допомагає формувати у підростаючого покоління  художній смак, гармонійний розвиток особистості, сприяє самоосвіті.
Дорогі діти! Саме зараз у нас, прохо­дить тиждень дитячого читання. Ми вітаємо вас всіх з цим чудовим святом!
 Протягом тижня дитячого читання  діти братимуть участь у різноманітних заходах, а саме:
-          Літературний круїз « Хто Шевченка прочитав, той багатший серцем став» ( до 200- річчя з дня народження  Т.Шевченка )
-          Поетичний віночок « І як я вже буду позабута - то цвістимуть пісеньки мої» ( до 130- річчя з дня народження М. Підгірянки)
-          Година гумору « Сміх – відмінні ліки»
-          Літературна вікторина « Тарасовими шляхами» ( до 105 – річчя з дня народження О.Іваненко)
-          Онлайн – подорож « Шевченківськими місцями по Україні»
Запрошуємо всіх охочих на свято Книги!
 
 
 
 

субота, 22 березня 2014 р.

Хто Шевченка прочитав , той багатший серцем став


Шевченко….
Велич! Мудрість! Слава!
Таланту доля не завада!
    Вкраїни син! Мірило духу!
               Сльоза злиденних! Крик до руху!
              Ти – не в’язень кріпацьких тенет!
            А геній – художник і геній поет!
Цими березневими днями Україна відзначає 200 – річчя від дня народження видатного українського поета , художника, громадського діяча Тараса ШЕВЧЕНКА.
  
Феномен  Великого Кобзаря в тому , що у своїй поезії він вперше окреслив українську національну ідею, створив цілісну філософію буття українського народу, дав йому вчення боротьби за власну державу, стверджуючи, що тільки «У своїй хаті своя правда і сила і воля!».В основі цієї системи є Бог,Україна, Свобода!
   « Його творчість, світоглядні ідеї мали величезний вплив на  подальший розвиток української культури. Й на долю кожного з нас – як його сучасників та і нащадків. Адже те , про що він писав, що передбачав, у що вірив і про що мріяв майже два століття тому, актуальне як учора, так і сьогодні, і в прийдешньому - у цьому дивовижна сила таланту генія.» - такими словами у нашій бібліотеці  розпочався літературний круїз  «Хто Шевченка прочитав, той багатший серцем став».  Захід був присвячений ювілейній даті генія , проте в нього були вплетені події , які відбувалися в Україні впродовж трьох останніх місяців. А загиблих на майданах нашої держави вшанували хвилиною мовчання і запалили свічку пам’яті.


пʼятниця, 7 березня 2014 р.

На перехресті музи й долі


      На бурю схожий гнівний і суворий
      Стоїть Тарас і дивиться на нас.
      За землю й волю в ратному двобої
Ти з нами йшов кайдани рвать з людей.

    І знову, як щорічно, у цю весняну пору починає Україна день новий із Шевченковим іменем.
В історії кожного народу є видатні постаті, які своєю життєвою позицією вирішили його подальшу долю.
    Уже для багатьох поколінь українців і не тільки українців – Шевченко означає так багато, що ми думаємо ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами. Та це лише враження. 
    Шевченко, як явище велике і вічне – невичерпний і нескінченний. Він кращий із кращих славетних людей, - у ньому наша історія, наша реальність. Волею історії він ототожнений з Україною, і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі. Сьогодні ми розуміємо Тараса Шевченка настільки, наскільки розуміємо себе – свій час і Україну в ньому. Тому потрібно  памятати, що наше минуле , теперішнє і майбутнє – це Доля, Муза і Слава.
    По всій Україні проходять святкування  200 – річчя від дня народження видатного українського генія.
    І в нашій бібліотеці разом з сільським клубом, з цієї нагоди було проведено Шевченківську світлицю «На перехресті музи й долі», а також  облаштована  книжково – ілюстративна виставка  «Ніби дотик до історії, подих Кобзаревого життя».

   

пʼятниця, 21 лютого 2014 р.

Мова українська – то Шевченка слово.....


          Із ніжності слова беру насолоду:
                Воно – ідеал мій, для злету -  крило.
     Мова моя дана Богом народу,
      
Мова моя – це душі джерело.


    21 лютого – Міжнародний день рідної мови. Мова є душею нації, її генетичним кодом, у її глибинах народилося багато з того, чим може пишатися наш народ. За допомогою мови ми мислимо, спілкуємось, висловлюємо думки і почуття. Опанування мови людина починає з дня свого народження. Мову, як і матір, не вибирають, а сприймають з материнським молоком. Вона єдина, як і мати, вірна та рідна серцю на все   життя. А забув свою мову - забув рідну домівку, зрадив свій народ. Один мудрець сказав; "Людина, байдужа до рідної мови, схожа на дикуна". Мова - це той інструмент, який об'єднує націю, народ у єдине ціле. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати. Життя мови залежить від народу, який несе її у своїй душі, у своїх звичаях, традиціях, у своїх піснях і у своїй культурі. Рідна мова - це мова батька, мова мами, це мова народу, рідна мова - це мова серця. 
     Історія кожної мови вивчається в нерозривному зв'язку з історією народу, який є носієм цієї мови, її творцем. Отже українська літературна мова тісно пов'язана з історією українського народу. Вона – барвистий килим самоцвітів, що віками ткали генії нації і прості люди, які називають себе українцями. Кожне слово в ній – коштовний камінь з десятками граней. Наша мова – це криниця духовності і моралі, дзеркало українського менталітету, доброти, душевності, щирості.
    «Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів — скількома епітетами супроводяться визнання української мови. І, зрештою, всі ці епітети слушні». (Олесь Гончар.)
     У нашій книгозбірні до цього свята облаштована тематична поличка « У барвінок зодягайся, українське слово….», а також буде  проведена поетична година « Мова українська – то Шевченка слово. Це барвисте слово генія Франка»