На перехресті музи й долі

      На бурю схожий гнівний і суворий

      Стоїть Тарас і дивиться на нас.

      За землю й волю в ратному двобої

Ти з нами йшов кайдани рвать з людей.

    І знову, як щорічно, у цю весняну пору починає Україна день новий із Шевченковим іменем.

В історії кожного народу є видатні постаті, які своєю життєвою позицією вирішили його подальшу долю.

    Уже для багатьох поколінь українців і не тільки українців – Шевченко означає так багато, що ми думаємо ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами. Та це лише враження. 

    Шевченко, як явище велике і вічне – невичерпний і нескінченний. Він кращий із кращих славетних людей, - у ньому наша історія, наша реальність. Волею історії він ототожнений з Україною, і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі. Сьогодні ми розуміємо Тараса Шевченка настільки, наскільки розуміємо себе – свій час і Україну в ньому. Тому потрібно  пам’ятати, що наше минуле , теперішнє і майбутнє – це Доля, Муза і Слава.

    По всій Україні проходять святкування  200 – річчя від дня народження видатного українського генія.

    І в нашій бібліотеці разом з сільським клубом, з цієї нагоди було проведено Шевченківську світлицю «На перехресті музи й долі», а також  облаштована  книжково – ілюстративна виставка  «Ніби дотик до історії, подих Кобзаревого життя».