ЗУНР - провісниця держави Україна

 

Ми живемо в час, коли історія – це не шкільний підручник, список мертвих    дат і назв, а дійсність, справжнє життя. Невідомі її сьогоднішні задуми, нерозгадані завтрашні шляхи. Відомо лише те, що вічне і незмінне   тільки той народ буде записаний на сторінках нової історії, який незважаючи на важкі перешкоди, трагічні невдачі не схибить з обраного шляху.

 

Одіссею України мечем писали українські князі Роман, Данило і Ярослав Осмомисл. Нову сторінку в українську історію вписали юнаки під Крутами. Відновлено велику ідею самостійності й соборності, за яку підняв повстання Богдан Хмельницький, боровся Петро Дорошенко, загинув у тюрмі Павло Полуботок, карався на засланні Тарас Шевченко, вмирав на чужині гетьман Іван Мазепа, в ім ‘я  якої ціле життя трудився Пилип Орлик, за яку пролито море крові і за яку далі змагається український народ.

    Щораз  ми знову і знову повертаємося у пам’яті до тих вікопомних днів. Повертаємося не лише для того, щоб віддати шану, а передусім здобути від них те невичерпне джерело сили, знання та досвіду, які так потрібні у наш нелегкий відповідальний час розбудови самостійної Української держави.

   1 листопада 1918 року на стародавній ратуші Львова вперше замайорів Національний жовто-блакитний стяг. 21 листопада останні українські підрозділи покинули місто. Між цими двома датами проліг короткий відрізок часу – короткий, але насичений змістом і подіями Великого Зриву народу за свою свободу. Листопадові бої лягли в основу всіх подальших змагань: і героїчних походів з армією Наддніпрянської України, і підпільної боротьби проти польського окупанта, і нерівного бою з новими поневолювачами.

Згадуючи ті історичні  події, та пов’язуючи їх з нашим сьогоденням  наша книгозбірня для своїх користувачів облаштувала  тематичну викладку літератури та  підготувала годину інформації 

                                          « ЗУНР – провісниця держави Україна»

Премудросте земна, бібліотеко!

 

Премудросте земна, бібліотеко!
Віват  тобі, хранителько свята!
До тебе йдуть із близька, і здалека,
Щоб почерпнуть від тебе лиш добра.

 

Бібліотека  –  це книжковий храм, джерело  ідей і скарбниця думок, що прокладають стежки у майбутнє. Храм збереження часу нашої історії. ЇЇ творять люди.

    Бібліотечні працівники в своїй щоденній роботі  через книги і проведення масових заходів доносять до кожної людини  історію, вчать пам’ятати і шанувати тих, які ціною свого життя відстоювали і відстоюють наше щасливе майбутнє.

      Все життя всесвіту зосереджено у цьому магічному кристалі, що називається – бібліотека.

Всеукраїнський день бібліотек відзначається в Україні щорічно

30 вересня вже понад п'ятнадцять років і є професійним святом працівників бібліотек.

Символічно, що саме в день Віри, Надії, Любові та  їх матері Софії (мудрості) відзначається це свято. А дарують людям вічну мудрість книг бібліотекарі.

Сучасна бібліотека поєднує в собі освіту та інформування, надаючи доступ до свого фонду, та, крім цього, відкриває електронний ресурс для читачів. Її функції стають значно ширшими, адже там проводять виставки, конференції, брифінги та творчі вечори.  Сьогодні бібліотека намагається йти в ногу з часом, пропонуючи своїм читачам  доступ до Інтернету, соціальних мереж та книги в електронному форматі.

Цього року свято бібліотек проходить під гаслом:

«Бібліотека – територія єдності».

    До цих святкувань приєднується і наша книгозбірня. Завітавши до нас кожен користувач матиме можливість ознайомитись з тематичною поличкою

" Бібілотека - територія єдності"  та побувати на святі «Премудросте земна бібліотеко! Віват тобі, хранителько свята!»

                  

                                                             

 

 

  

 

 

 

Ти в моєму серці Україно, думою Шевченка гомониш

Вставай Україно! Вставай!

Виходь на дорогу свободи

Де грає широкий Дунай,

Де ждуть європейські народи.

 Попри усі біди та негаразди нашого сьогодення, у Тебе Україно, свято – Річниця Незалежності Держави.

В промовах щирих трохи винувато, слова лунають з побажанням слави! І як би не хотіли наші вороги, щоб ми зламалися, здалися цього ніколи не станеться . Бо ми – патріоти. Народ з тобою Україно! Слався! Шануйся в своє законне свято. Не час здається радощам і сміху, та не журіться, день святковий нині! Кріпись народе.  Слава Україні!  З такими словами сьогодні біля Могили Січових Стрільців наша книгозбірня разом з клубом та громадою села провела літературно - музичне свято « Ти в моєму серці Україно, думою Шевченка гомониш». А також  священнослужитель  Довжанський Михайло  провів молебень за Україну, за воїнів « Небесної сотні» та АТО.

Отже, живе Україна, яка здобула колись незалежність, і буде жити. Буде, незважаючи ні на що, і допомагати їй у цьому повинні ми усі, її діти, і передусім молодь.

День Державного Прапора України

  Символ державності України — прапор — докладно описаний в Конституції країни. Після проголошення незалежності держави прапором України називають полотно з двох рівновеликих частин синього і жовтого кольору. При цьому співвідношення ширини полотна до його довжини — 2:3. Такі стандарти закріплені конституційно.
   Історія нинішнього синьо-жовтого прапора, який і прославляє День Державного Прапора України, дуже давня. Починаючи з часів хрещення Русі, ці кольори завжди були присутні на прапорах Української держави різних століть. Приблизно в тому ж варіанті, як ми бачимо його зараз, український прапор було піднято у Львові в червні 1848 року. У 1917-1919 роках навіть більшовики користувалися в Україні синьо-жовтим прапором.

    У новий час вперше такий прапор було піднято над будівлею Верховної Ради України 24 серпня 1991 року. Саме в цей день був проголошений акт про Незалежність країни.

     Синій колір на прапорі Україна означає  мирне небо, а жовтий — пшеничні ниви

Ось так патріотично наші жителі села відзначили День Державного  Прапора та День Незалежності ,
виставивши Прапор на верхівці гори Карпат.

 

 

 

 

Можна не впізнати зір і небозводу, та не смій зректися свого родоводу!

Батьки і діти! Діти і батьки!

Нерозділиме і довічне коло,

Ми засіваємо житейське поле

І не на день минулий – на віки!

  

Чи треба дітям знати свій родовід? В сиву давнину було за обов’язок знати поіменно свій родовід від п’ятого чи сьомого коліна. Не буде коріння – дерево звалить маленький вітерець. Тому ми і повинні поглиблювати знання наших дітей про роль в їхньому житті родини.

    Для того, щоб діти могли глибше дізнатися про історію свого роду, важливо знайомити дітей з професіями їхніх дідів-прадідів, а це означає що повинні знати і старовинні професії, ремесла. Знаряддя праці, вироби народних промислів.

     З цією метою в нашій бібліотеці була проведена  онлайн – екскурсія  « Можна не впізнати зір і небозводу , та не смій зректися свого родоводу»,  щоб діти наочно могли поглинути у світ невичерпного джерела народної мудрості, пов’язаного з історією, побутом, ремеслами та душею народу, її народного мистецтва, фольклору, іскрометного жарту.

 

 

Спинилось літо на порозі...

   От і прийшла довгоочікувана пора літніх канікул.

Пора розваг, відпочинку, ну і звичайно ж пора літніх читань, пора, коли діти відкривають світ і себе в цьому світі. Щорічно кожна бібліотека, яка обслуговує дітей, розробляє програму літніх читань. Літні читання сприяють створенню комфортного бібліотечного  середовища, популяризації нових книг, проведенню цікавих заходів, творчих конкурсів, Інтернет - спілкуванню.

Цього року наша бібліотека на літо запланувала такі заходи:

- Вернісаж фантазій " Веселкове дитинство" ( до дня захисту дітей ).

Щороку в перший день літа відзначається Міжнародний день захисту дітей - прекрасне свято радості та надії. Адже саме в дітях ми хочемо бачити здійснення своїх мрій і сподівань. Прагнемо, щоб вони росли здоровими та радісними, прославляли свої родини і рідний край. Саме цим святом сьогодні ,  ми розпочали програму літніх читань.

- гра - подорож " Абетка, яку розповіли Карпати" ( до 50- річчя з д.н. Н.Дички)

- казкова година " В літку казку читаємо"

- онлайн - дискусія " Можна не впізнати зір і небозводу.

             Та не можна зректися свого родоводу!"

( гурток " Бібліометелики" )

- літературно - музичне свято " Ти в моєму серці Україно, думою Шевченка гомониш"

( до дня Незалежності)

 

 

 ЗАПРОШУЄМО ВСІХ БАЖАЮЧИХ ЗАВІТАТИ ДО НАС В БІБЛІОТЕКУ І ЦІКАВО ТА ВЕСЕЛО ПРОВЕСТИ СВІЙ ЧАС!

 

 

 

 

 

 

Спішу вклонитись отчому порогу...

                                

      Велике і прекрасне слово – Мати.

      Від нього все на світі. Навіть світ.
      О, як їй легко на руках тримати
       Дитину, як найвищий заповіт.

 

Мама …Рідна і прекрасна, оспівана поетами , увічнена художниками.

   В усіх народів , в усі віки , жінка – матір була уособленням святості, ніжності і любові.

Її  мудрість  поважали  в сім’ї , прислухалися до порад, в яких  знаходили   спокій  і надію…

У житті кожного з нас мама займає особливе місце. Перше , що ми бачимо з’явившись на світ – це мамині ласкаві  очі, чуємо – мамин лагідний голос. Слово, яке вперше вимовляємо – мама…

    До мами ми приходимо зі своїми радостями і печалями. Її мудра порада нам потрібна тоді , коли і в самих уже посріблені скроні.

   Незаперечною є істина,  що кожна людина прагне мати гарну сім’ю, своєрідну життєву пристань, де можна було б знайти розуміння, підтримку, де завжди тобі раді, тебе люблять, чекають  і ти завжди потрібний. Сотні запитань задаємо собі, а де знайти відповіді – мабуть у     своєму корінні, в корінні свого роду. Адже людина повинна пам’ятати свій рід, шанувати своїх батьків, недарма кажуть, що «сім’я – це домашня церква, на якій увесь світ стоїть, як на скелі своїй» ( І. Огієнко).

    В нашій книгозбірні була проведена  літературно - музична година «Спішу вклонитись отчому порогу, і доторкнутись материнських рук» присвячена дню матері та сім’ї.