В Україні з давніх-давен свято Миколая
відзначають з особливим шануванням.
Але хто він, той святий Миколай, гість з неба, на которого так чекають діти?
Легенда оповідає, що у дитинстві (а ріс Миколай у заможній родині) горнувся
хлопчик до бідних, нужденних, скривджених та голодних. Він змалку щиро молився
і просив у Господа справедливості, миру, добра, прощення і милосердя. Вдачею
був тихий, незлостивий. Він приходив на допомогу бідним знедоленим людям у
найскрутніші хвилини життя несподівано і завжди так, аби його ніхто не бачив.
Робив добро, не чекаючи на подяку і славу. І тому його ще за життя називали
„батьком сиріт, вдів і бідних”
Всім серцем любив дітей і кожному хотів
подарувати бодай крапельку своєї любові.
Діти напередодні свята пишуть листи до Святого
Миколая, моляться до нього. У день перед святом згадують всі свої добрі і злі
вчинки, зважують: чого більше. Чи буде подарунок, а чи, можливо, різка? Бо
чемні діточки обов”язково знайдуть під подушкою подарунок, а неслухняні –
прутик. Цей прутик є своєрідним попередженням дитині, що час задуматися над
своєю поведінкою і виправитися. Діти дуже чекають подарунків і вірять у прихід
Святого Миколая, тому навіть пишуть до нього листи зі своїми побажаннями і
вкидають їх у поштову скриньку або кладуть за вікно.
Наша бібліотека теж вшановує це свято. Для
своїх маленьких користувачів у книгозбірні влаштована тематична поличка « Свято Миколая знов іде до
нас» , а також було проведено
театралізоване дійство « Щорік у рідний край , їде святий Миколай»
Немає коментарів:
Дописати коментар