Тарас Шевченко – провісник долі України

                                                                           

І став для нас Шевченко заповітом,

Безсмертним, як саме людське життя.
Ми будем славить перед цілим світом
Живе й святе Шевченківське ім’я!

 

Україна… В одному вже тільки цьому слові бринить музика смутку і жалю. Україна-країна смутку і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше мають її. Є у нашій українській літературі імена, що увібрали в себе живу душу народу, стали  часткою його життя. Таким ім’ям для нас, українців, стало ім’я Тараса Григоровича Шевченка, чия поезія от уже понад двісті років викликає в людях почуття гордості і захоплення  красою, своєю силою і народною мудрістю.

    Доля Тараса і доля України – невіддільні. Шевченко жив Україною, за неї страждав, для неї гартував свою волю, для її пробудження і визволення писав своє неопалиме безсмертне  пророче слово, утверджуючи віковічне прагнення українського народу до волі. . Сьогоднішня Україна, без перебільшення, постала завдяки шевченківському незламному духу, його думкам і українському слову.

    Пошана і вдячність наповнюють серця усього людства, бо Тарас ШЕВЧЕНКО – не тільки співець України, він митець на всі часи, на всі віки для всіх людей на землі. Ми пишаємось тим, що він – наш земляк,  а ми прагнемо бути достойними його нащадками. У багатьох оселях наших земляків і сьогодні можна побачити портрет ШЕВЧЕНКА, заквітчаний вишитим українським рушником

    В день народження Т.Шевченка дорослі і діти йдуть до його пам’ятника, щоб поставити свічку, покласти квіти, почитати його вірші, поспівати пісні, вшанувати великого Кобзаря.

     Шануючи  Кобзаря, у нашій книгозбірні, для своїх користувачів ми облаштували тематичну викладку літератури:  « Шевченкове слово в віках не старіє» та відбудеться літературна кав’ярня   «Тарас Шевченко – провісник долі України»  

 

 

 

 

Вогонь її пісень не згасить зливи літ

Чи довго ще, о Господи, ми будемо блукати  

  і шукати рідного краю на своїй землі?

     Леся Українка…Це ніжне й дзвінке ім’я належить до найвеличніших імен нашого народу. Псевдонім Лариси Петрівни Косач твердо і назавжди зафіксований у пам’яті кожного українця, і не тільки українця. Леся належить усім, бо її творчість зіткана з різних мотивів світової культури. Гордий дзвін її імені в серцях мільйонів людей породжує не тільки спогад про «Лісову пісню» або «Досвітні вогні», але й палку любов до великої поетеси і гордість за свій народ, що спородив її.

    Шевченко, Франко, Леся Українка – Люди з великим людським серцем і Розумом, з героїчною силою духу. У них є чого повчитися не тільки українцям!

   Лесю Українку славетну й улюблену письменницю нашого народу, феноменальну жінку у світовій культурі - можна охарактеризувати її ж поетичним образом - "світло нагірне". Нагірною проповіддю було її слово, що будило з алергійного сну націю й вселяло віру й надію в її духовні сили.

    «Хто має силу ходити по гострім камінні, – пише поетеса, – той завжди перейде по ньому до чогось високого, до вищого, ніж звичайно можна дійти рівними та гладкими стежками». Такою була вона сама.

    Усе коротке життя Лесі Українки було сповнене такого творчого горіння, такої самозабутньої  жадоби роботи, зроблено в галузі літератури так багато, що досягнутого вистачило б на життя кількох.

   Час був такий, що поезія повинна була дзвонити у великі дзвони, бити на сполох. Цю історичну роль в українській поезії початку ХХ століття  виконала  Леся Українка.

   Мужність, незламна воля, пристрасність переконань і бойовий темперамент – така Леся Українка, полум’яний борець за свободу людської думки, за визволення батьківщини.

    Сила духу дається Богом кожному, але треба відповідних обставин, щоб ця сила виявилася в усій красі і величі. Щоб вона стала не причиною страждань, а спонукою щастя. Щоб вона навчила інших – у муках бути щасливим. Усі часи вимагали таких жінок, як Леся Українка: не зманіжених, розкішних, розбещених панянок і пань, а героїчних маленьких поборниць тліну. Вони були потрібні, наші українські героїні, у часи Лесі Українки. Вони потрібні і сьогодні, у такий непростий для України час. коли вона знову має шанс стати сильною державою.

    В день відзначення   145 – ї  річниці з дня народження великої дочки українського народу  в нашій бібліотеці буде проведено поетичний зорепад « Вогонь її пісень не згасить зливи літ», а також  наші користувачі мають змогу ознайомитися з творчістю Л.Українки з тематичної викладці літератури

 

Стогнали Крути і молився вітер, цілуючи скривавлені сліди

                                                                                 І пам'яті свічка горить не згаса

      І  300 сердець – наша гордість, краса.

    Під Крутами квіти, «Реквієм» спів...

    Пам'ятай, Україно, патріотів синів

    

Багатовікова історія українського народу, насамперед літопис життя і смерті народу-великомученика, на долі якого було досить лиха... Майже кожне століття, як свідчать давні джерела, розпочате голодними роками, наслідками епідемій, спустошливими війнами, чужоземними навалами.

     Людина має пам’ятати, звідки вона родом, де її коріння, глибоко знати історію свого народу, його мову, культуру. У пам’яті кількох народів зберігається історія про 300 героїв, що загинули, захищаючи свою землю від нападників. У давніх греків це були 300 спартанців при Фермопілах, у грузинів – 300 арагвійців на підступах до Тбілісі, а в українців – 300 козаків під Берестечком та 300 юнаків під Крутами.

   29 січня 1918 року назва невеликої станції, що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач – Київ, ознаменувала відлік нового духовного злету нації, який уже протягом майже століття є націонольним символом для десятків поколінь борців за свободу та незалежність.

    Поїзди, проходячи повз цю маленьку станцію, стишують хід, а в день, коли сталася трагедія, тривожно сигналять... Немов будять приспану нашу пам’ять про тих, хто поклав голову в цих полях, захищаючи незалежність молодої Української держави. Передчасно зів’ялий цвіт, юні романтики...

     Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну. Подвиг українських юнаків під Крутами, що своєю кров’ю окропили святу землю в боротьбі за волю України, навічно залишиться в історії як символ національної честі. Нехай пам'ять про наших героїв, що загинули під Крутами, буде вічною. І нехай їхня смерть буде для нас прикладом, як треба любити свою Батьківщину.

     Наша книгозбірня також вшановує пам’ять юних героїв.  Для жителів села, в клубі,  буде проведена  година пам’яті  «Стогнали Крути і молився вітер, цілуючи скривавлені сліди», а в бібліотеці для користувачів облаштована тематична поличка « Пам’ятаймо Крути» 

 

 

 

     

І обнялися береги одного вічного народу

                                                                 Велична і свята, моя ти Україно,

Лише тобі карать нас і судить

           Нам берегти тебе, Соборну і єдину

І нам твою історію творить!

    22 січня 1919 року ввійшло в історію як День  Злуки або Соборності українських земель. Це була спроба об’єднати всі українські землі в єдину  державу. Історія була жорстокою до України. Так трапилося, що протягом багатьох століть історичного розвитку Україна не мала своєї державності та єдиної території. Українські землі в різні періоди належали багатьом державам.  
   У глибину століть сягає історія нашого народу. Україна має багате й славне минуле. Вона виплекала Запорозьку Січ, славетну Києво-Могилянську академію. Україна виколисала велетнів сили і духу — таких, як Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Григорій Сковорода, Устим Кармелюк, Юрій Дрогобич, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Грушевський... Цей перелік можна продовжити й іменами наших сучасників, які примножують славу нашої Батьківщини.    Збулося довічне прагнення нашого народу. Збулося те, за що страждали і гинули, боролися і вболівали, для чого жили і працювали мільйони синів і дочок України — впродовж років, десятиліть, століть... Те, що було провідною зорею для геніїв її духу і що було їхнім непозбутнім болем і тяжкою мукою... Воскресний  день настав!.. Слава Україні! Слава! Героям її — слава!  
   Ще ніколи День Соборності не був таким великим, вистражданим і заслуженим святом, як сьогодні.Україна може вижити і повинна вижити і — насамперед завдяки її культурі. Бо це — єдиний посланець душі України, її людська і творча суть. Час минає, а все, що талановито закарбовано у слові, залишається з нами і залишиться після нас. Утверджуймо Україну Духу, Україну Розуму, Україну Серця — навіки, до нескінченності, — на Радість Світам!  
   Наша бібілотека також приєднується до відзначення цього  свята.У нас буде проведено літературно - історичну годину  «І обнялися береги одного вічного народу», а також для наших користувачів облаштована тематична викладка літератури  «У нас одна Батьківщина – Соборна Україна»

Баба Віхола прйшла купу свят нам принесла.

 

   Новий рік. Різдво. Ці свята для всіх нас і кожного зокрема. Починаються  Різдвяні свята 7 січня святом Різдва Христового, а закінчуються  19 січня на Водохреща. Вступаючи в новий відлік часу, ми маємо освятитися найкращими почуттями, побажати одне одному щастя, здоров’я, голубого неба над оселею, статків і злагоди в родині.

   Різдво – свято миру, душевного спокою, відпочинку. Це одне з найсвітліших християнських свят, яке всім християнським світом відзначається з особливим благоговінням.

   Воно – найсвітліше та довгоочікуване свято, напередодні якого кожен з нас стає трохи дитиною і починає вірити в дива. Це особливе свято для всіх людей, котрі, святкуючи народження Ісуса Христа, повинні усвідомити вічні духовні цінності.

    Різдво – особливе свято. Ми чекаємо його щороку з надією на радість. Цієї пори на вулиці горять святкові вогні, у крамницях продаються блискучі іграшки, а в наших домівках готується святкова вечеря, і коли над землею сходить різдвяна зірка, а на ялинці запалюються запашні свічки, здається, що зараз трапиться диво… То ж

                                                       Вітаєм Вас із Новим роком,
                                                       З всіма Різдвяними Святами!
                                                       Нехай життя із кожним кроком
                                                       Ваш дім наповнює скарбами!

 

 

Козацька моя Україна, хлібів золотих сторона

У світлий день Покрови Пречистої Богородиці, яка українцями  завжди вважалася заступницею і покровителькою відзначається національне свято – День козацтва, а цьогоріч ще й  день захисника України. Ця традиція належно підкреслює велике історичне значення козацтва в боротьбі за утвердження української державності та суттєвий внесок у сучасний процес державотворення. Славна і багата історія нашого народу. Героїчну сторінку в неї вписали славні запорожці, степові рицарі, оборонці української землі. Тож згадаймо про козаків, які колись безкрайніми степами вітром літали, шаблями ворогів змітали, на чайках по Дніпру гуляли, Крим руйнували. В Стамбул завертали.

   Козаччина завжди була однією з найяскравіших сторінок української історії, на славних прикладах якої виховувалося почуття національної самоповаги багатьох поколінь українців. Козацтво – звитяжна історія і велика гордість нашого народу, душа України, її надія і оберіг.

   День Покрова, 14 жовтня, святкується в усіх козацьких громадах світу з молебнями про живих, з панахидами про тих хто відійшов в інший світ. А Україна цього року ще й вшановувала  героїв Небесної Сотні та   учасників АТО. До цих святкувань приєдналась і громада нашого села.  Книгозбірня спільно з сільським клубом та працівниками  місцевого самоврядування провели літературну годину «Козацька моя Україна, хлібів золотих сторона». Захід відбувся в залі засідань адмінбудинку , де відкрили стенд  вшанування волонтерів та учасників АТО «Хоробрі серця України». В бібліотеці була розгорнута тематична викладка літератури « Покрий, Покрово, щастям Україну»

 

 

 

Прийди до серця, Україно, благослови добром мене

Не згасла проведена зоря,
Не впала правда на коліна.
У кожній думі Кобзаря
Живе могутня Україна.

   Україна - це наша земля, рідний край, наша країна з багатовіковою історією, мальовничою природою, чарівною піснею, і зрозуміло, мудрими, талановитими людьми. Це велика держава, і живуть у ній різні люди. Крім українців, нашу землю населяють люди інших національностей. Серед них  білоруси, поляки, чехи, молдовани, євреї, румуни, греки. І всі вони знайшли в нашому краї свою батьківщину, називають матір'ю соборну і суверенну Україну

   Україна... Золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних поетичних слів придумали люди, щоб висловити гарячу любов до краю, де народилися й живуть!
    У глибину століть сягає історія нашого народу. Україна має багате й славне минуле. Вона виплекала Запорізьку Січ, славетну Києво-Могилянську Академію. Україна виколисала велетнів сили і духу - таких як Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Григорій Сковорода, Устим Кармелюк, Юрій Дрогобич, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Грушевський... Цей перелік, можна продовжити й іменами наших сучасників, які примножують славу нашої Батьківщини.

   І сьогодні,  відзначаючи  24 – ті   роковини незалежності  держави, наша книгозбірня разом з клубом ,завідуюча Мальон Марія Григорівна,  учасниками клубу «Бібілометелики»  , за участі богослужителів  двох конфесій , провели молебень  біля Могили Січових Стрільців , а також літературно – музичну композицію «Прийди до серця, Україно, благослови добром мене».  У бібліотеці розгорнута книжкова виставка « Коли ти вже воскресла, Україно, то вознесися духом вознесись»