155 років тому на вкраїнському небосхилі спалахнула нова яскрава зірка з доти нікому невідомим іменем. ЇЇ життя – це легендарний подвиг жінки , яка втілює в собі силу і мудрість, талант і щиру душу. Такою зіркою була видатна поетеса Леся Українка.
Вогонь пісень Лесі Українки - це незгасимий вогонь таланту, справжнього, від Бога. Донька Прометея, як назвали її люди, несла їм вогонь своїх поезій, цю іскру Божу за життя несе і зараз, устами нашими, її потомків.
Леся Українка…Це ніжне й дзвінке ім'я належить до найвеличніших імен нашого
народу. Псевдонім Лариси Петрівни Косач твердо і назавжди зафіксований у пам'яті кожного
українця, і не тільки українця. Леся належить усім, бо її творчість зіткана з різних мотивів
світової культури. Гордий дзвін її імені в серцях мільйонів людей породжує не тільки спогад
про «Лісову пісню» або «Досвітні вогні», але й палку любов до великої поетеси і гордість за
свій народ, що спородив її. Небагато в історії таких жінок, у долі яких тілесне і духовне становили б такий контраст.
Для кожної людини її фізичні дані, її врода важить дуже багато. А для жінки вони особливо
цінні - уміння бути привабливою невіддільне від самої її природи. Хвороба Лесі Українки
сточила її жіноцтво, зів'ялила її принадність ще до того, як вона розквітла. Нема необхідності
тут нагадувати біографію поетеси, вона відома кожному, хто вивчав літературний процес. Але така сторона Лесиного життєпису, як боротьба з неміччю, - варта нагадування, бо в ній,
боротьбі, ховається сила духу, котра зробила з неї велику поетесу.
Власна хвороба зробила Лесю чутливою до чужого горя. Вона бачила тяжкий стан
рідного народу і, як ніхто інший, бажала змін. Та чи могла слабка дівчина достукатися до
далеких володарів, чи хоча б взяти в руки зброю? Проте Леся знаходить інший шлях - її
зброєю стало слово. Поетеса поставила свою творчість на захист знедолених, вона прагнула
збудити свідомість народу, її слова надихали, закликали до рішучих дій.
Лесині слова справді стали міцною зброєю. Вони не могли пробачити здоровим,
сильним людям їх пасивності, байдужості до горя інших. Поетеса була впевнена, що слід
сподіватися навіть без надії, що слід щось робити заради кращого майбутнього.
Усі часи вимагали таких жінок, як Леся Українка: не зманіжених, розкішних, розбещених панянок і пань, а героїчних маленьких поборниць тліну. Вони були потрібні, наші українські героїні, у часи Лесі Українки. Вони потрібні і сьогодні, коли Україна знову має шанс стати сильною державою.
З нагоди відзначення 155 – річчя від дня народження Лесі Українки у нашій бібліотеці для своїх користувачів, ми облаштували тематичну викладку літератури «Я крізь сльози сміятимусь…»
Немає коментарів:
Дописати коментар