Болем Чорнобиля серце болить

У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о першій годині 23 хв. коли всі спали безтурботним сном, над 4-м реактором Чорнобильської атомної електростанції несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум'я. Почався новий відлік українського часу. Болісний, Гіркий. Печальний Чорнобиль. Це земля, стежки якої заросли травами, якими ніхто не ходить. Це слово сьогодні стало символом горя, страждань, розорених людських осель Минуло рівно 40 років. Весняна ніч 26 квітня 1986 року стала чорною. Атом, який вважали прирученим та мирним, вирвався на волю, нагадавши нам, наскільки крихким є життя під сонячним небом. Чорнобиль — це не лише назва міста чи атомної станції. Це символ болю, мужності ліквідаторів та вічного застереження для майбутніх поколінь. Сьогодні Чорнобильська зона — це місце, де природа заліковує рани, але радіація залишається невидимим свідком трагедії. 40 років — це мить для історії, але це ціле життя для тих, хто втратив домівку. Чорнобиль. Тепер це слово знає увесь світ. Чорнобиль — це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам’ять. Це наш нестерпний біль. Не могла оминути цю трагічну сторінку в нашій історії і наша бібліотека. З цієї нагоди ми підготували і провели мандрівку у часі «Чорним лихом,чорним смутком в ніч квітневу став Чорнобиль» та облаштували тематичну викладку літератури «Болем Чорнобиля серце болить»