Шлях української Конституції

28 червня Україна відзначає головне державне свято — 30 - річчя Конституції України, присвячене історичній події 1996 року, коли Верховна Рада ухвалила Основний Закон. Цей документ закріпив засади незалежності, демократії, суверенітету та ключові права і свободи людини.Сьогодні, під час повномасштабної боротьби за суверенітет, Основний Закон слугує нагадуванням про цінності, які відстоює наш народ, та міцний фундамент української державності. Українці віками виборювали своє право на самовизначення, починаючи від Конституції Пилипа Орлика, і сьогодні це право відстоюється зі зброєю в руках. Конституція України, прийнята в 1996 році насправді не є першою конституцією, що зародилася на українських землях. 5 квітня 1710 року славнозвісний гетьман Пилип Орлик створив «Пакти й конституції законів та вільностей Війська Запорозького». Гетьман прагнув звільнити Україну з-під влади ненависної Москви, а в його конституції вперше було задокументоване право України на самоврядування і незалежність. Конституція України, що прийнята 28 червня 1996 року – це Закон законів, це сутність подальшого розвитку і вдосконалення суспільства, це головний оберіг державності. Усі ці роки – це роки нашого воскресіння, осмислення своєї долі і історії. День Конституції — це єдине державне свято, закріплене в самій Конституції : “Стаття 161. Історія Конституції України — це багатовіковий шлях державотворення, який бере початок з кодифікацій Київської Русі і сягнув свого апогею 28 червня 1996 року. Процес еволюціонував через віхи козацтва, визвольні змагання та радянську добу. Проєкт документа розроблявся майже шість років. Найгостріші суперечки точилися навколо статусу Криму, державної символіки та розподілу повноважень. Вирішальне засідання тривало майже добу, і о 09:20 ранку 28 червня 1996 року Верховна Рада України остаточно ухвалила та ввела в дію Конституцію. Сьогодні Основний Закон закріплює Україну як суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу, де найвищою цінністю є людина, її життя і здоров'я.

Болем Чорнобиля серце болить

У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о першій годині 23 хв. коли всі спали безтурботним сном, над 4-м реактором Чорнобильської атомної електростанції несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум'я. Почався новий відлік українського часу. Болісний, Гіркий. Печальний Чорнобиль. Це земля, стежки якої заросли травами, якими ніхто не ходить. Це слово сьогодні стало символом горя, страждань, розорених людських осель Минуло рівно 40 років. Весняна ніч 26 квітня 1986 року стала чорною. Атом, який вважали прирученим та мирним, вирвався на волю, нагадавши нам, наскільки крихким є життя під сонячним небом. Чорнобиль — це не лише назва міста чи атомної станції. Це символ болю, мужності ліквідаторів та вічного застереження для майбутніх поколінь. Сьогодні Чорнобильська зона — це місце, де природа заліковує рани, але радіація залишається невидимим свідком трагедії. 40 років — це мить для історії, але це ціле життя для тих, хто втратив домівку. Чорнобиль. Тепер це слово знає увесь світ. Чорнобиль — це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам’ять. Це наш нестерпний біль. Не могла оминути цю трагічну сторінку в нашій історії і наша бібліотека. З цієї нагоди ми підготували і провели мандрівку у часі «Чорним лихом,чорним смутком в ніч квітневу став Чорнобиль» та облаштували тематичну викладку літератури «Болем Чорнобиля серце болить»

Я крізь сльози сміятимусь…

155 років тому на вкраїнському небосхилі спалахнула нова яскрава зірка з доти нікому невідомим іменем. ЇЇ життя – це легендарний подвиг жінки , яка втілює в собі силу і мудрість, талант і щиру душу. Такою зіркою була видатна поетеса Леся Українка. Вогонь пісень Лесі Українки - це незгасимий вогонь таланту, справжнього, від Бога. Донька Прометея, як назвали її люди, несла їм вогонь своїх поезій, цю іскру Божу за життя несе і зараз, устами нашими, її потомків. Леся Українка…Це ніжне й дзвінке ім'я належить до найвеличніших імен нашого народу. Псевдонім Лариси Петрівни Косач твердо і назавжди зафіксований у пам'яті кожного українця, і не тільки українця. Леся належить усім, бо її творчість зіткана з різних мотивів світової культури. Гордий дзвін її імені в серцях мільйонів людей породжує не тільки спогад про «Лісову пісню» або «Досвітні вогні», але й палку любов до великої поетеси і гордість за свій народ, що спородив її. Небагато в історії таких жінок, у долі яких тілесне і духовне становили б такий контраст. Для кожної людини її фізичні дані, її врода важить дуже багато. А для жінки вони особливо цінні - уміння бути привабливою невіддільне від самої її природи. Хвороба Лесі Українки сточила її жіноцтво, зів'ялила її принадність ще до того, як вона розквітла. Нема необхідності тут нагадувати біографію поетеси, вона відома кожному, хто вивчав літературний процес. Але така сторона Лесиного життєпису, як боротьба з неміччю, - варта нагадування, бо в ній, боротьбі, ховається сила духу, котра зробила з неї велику поетесу. Власна хвороба зробила Лесю чутливою до чужого горя. Вона бачила тяжкий стан рідного народу і, як ніхто інший, бажала змін. Та чи могла слабка дівчина достукатися до далеких володарів, чи хоча б взяти в руки зброю? Проте Леся знаходить інший шлях - її зброєю стало слово. Поетеса поставила свою творчість на захист знедолених, вона прагнула збудити свідомість народу, її слова надихали, закликали до рішучих дій. Лесині слова справді стали міцною зброєю. Вони не могли пробачити здоровим, сильним людям їх пасивності, байдужості до горя інших. Поетеса була впевнена, що слід сподіватися навіть без надії, що слід щось робити заради кращого майбутнього. Усі часи вимагали таких жінок, як Леся Українка: не зманіжених, розкішних, розбещених панянок і пань, а героїчних маленьких поборниць тліну. Вони були потрібні, наші українські героїні, у часи Лесі Українки. Вони потрібні і сьогодні, коли Україна знову має шанс стати сильною державою. З нагоди відзначення 155 – річчя від дня народження Лесі Українки у нашій бібліотеці для своїх користувачів, ми облаштували тематичну викладку літератури «Я крізь сльози сміятимусь…»

Україна - могутня ріка нашої історії

День 22 січня 1919р. увійшов до національного календаря як велике державне свято. Він видався велично і гордо Добрим днем, який зумів об’єднати воєдино українців у свою, рідну українську соборну державу. З того часу не один раз переписувалась українська історія долями та життям її патріотів, і на ювілейному році Незалежності держави питання соборності постало з новою силою, актуальністю та тривогою. У тяжкій і тривалій боротьбі за національне визволення, утвердження власної державності, наш народ не раз переживав і переживає як гіркі, так і радісні події. Одна з таких сторінок нашого минулого - боротьба українського народу за соборність своїх земель. Так розпорядилась історія, що упродовж століть наш народ та землі України були розрізнені, належали до інших держав. Тож споконвічною мрією українців було об'єднання розрізнених частин України в межах однієї держави. І ось настав день, за який українці боролись упродовж багатьох століть. Ранок. 22 січня. Соборність – це символ. Символ боротьби за волю. Порозуміння між людьми. Часточка надії і віри у краще майбутнє нашої великої родини, що зветься Україною. Соборність України – одна з важливих тем історії України. Для українського народу, віками позбавленого своєї власної державності та розірваного на частини між сусідніми країнами, дана проблема завжди була особливо болючою й неймовірно складною. День Соборності України почали відзначати на державному рівні з 1999 року, коли був підписаний відповідний Указ Президента України. Згідно з цим документом 22 січня - день, коли був проголошений в 1919 році Акт злуки, встановлено днем Соборності України. Наша бібліотека спільно з сільським клубом ,також вшанували цей день в історії нашої держави і провели історичний вектор « Ураїна – могутня ріка нашої історії»

Майдан на сторінках книг

Сьогодні 21листопада – день Гідності і свободи. Україна – це отча земля, рідний край, де ми народилися. Наша держава розташована в центрі Європи. Україна – це територія гідності й свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року, який був святом Свободи, і Революція 2013 року – Революція гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи. Після Майдану і до цих пір на території нашої держави немає спокою. Довго Україна не знала війни. Наш народ пишався тим, що у буремні 90 – ті, Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще 3 роки тому ми з вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною, тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій. Коли перед очима кадри з новин, фото поранених та загиблих героїв, дивлячись їм у вічі, ми розуміємо, що вислів «Душу й тіло ми положим за нашу свободу» став для сучасної історії української нації не просто словами з гімну, це стало станом душі. Український народ відчув потребу в єднанні, повірив у своє майбутнє і довів, що у нації, яка вийшла на Майдан і заявила, що спроможна на захист своєї свободи, є велике серце і високий дух. Ми також вшанували цей день в історії нашої держави. В бібіліотеці ми облаштували для своїх користувачів Інформаційну полицю «Майдан на сторінках книг»

День української державності

День Державності відзначається того ж дня, коли українські християнські церкви вшановують памʼять Київського князя Володимира Великого та День Хрещення Руси–України. День Української Державності нагадує нам про тисячолітню історію державотворення нашої країни. У це свято ми вшановуємо всі етапи нашого державотворення – від Русі до сьогодення, і всіх, хто доклав зусиль, щоб Україна відбулася як держава. Ядром державності є воля до самовизначення, історичний досвід народу, його менталітет і правові традиції. А держава – це спосіб забезпечення і запорука цілісного існування нації. Держава і державність нероздільні як дерево і коріння. Історія дає суспільству усвідомлення зв’язку поколінь та конструювання спільного шляху. Історія українського державотворення сягає своїми витоками Руської середньовічної держави, центром якої був Київ. Саме Русь заклала фундамент державницьких традицій українців. Звідси родом герб, грошова одиниця, а, головне, Київ як політичний і культурний центр України. Тризуб є нашим давнім символом. Сьогодні наше суспільство об’єднує той же знак, що об’єднував і Русь. Ми є спадкоємцями Русі, Тризуба Володимира Великого. Князь Володимир Великий – уособлення розбудови Русі. Прийняття у 988 році християнства стало для України цивілізаційним вибором. Русь підтримувала політичні, економічні та культурні зв’язки з більшістю європейських держав того часу. День Української Державності нероздільно пов’язаний із розвитком війська та військовими традиціями. Захисники нашої державності є нащадками воїнів-русичів, козаків, січових стрільців, воїнів УПА. Сучасні Збройні сили України, стримуючи агресора – Російську Федерацію, захищаючи суверенітет і незалежність України, доводять, що українці – народ-військо. Всі разом ми ідемо до перемоги! Віримо, що незабаром на мирному та блакитному українському небі зійде яскраве сонце! І замайорить синьо-жовтий український стяг у найвіддаленіших містечках і селах нашої країни. І заколоситься поле українською пшеницею, а Чорне і Азовське море і надалі омиватиме наші українські береги Запоріжжя, Одеси, Миколаєва, Херсона, Маріуполя та обов’язково Криму! І лунатиме рідна українська мова у всіх куточках нашої Батьківщини! Цей день обов’язково буде! Ми віримо в нашу перемогу! Слава Збройним Силам України! – Слава Україні! Героям Слава!

Шлях української Конституції

28 червня Україна відзначатиме 29-ту річницю прийняття Основного Закону — Конституції України. Цей день є державним святом відповідно до статті 161 Конституції. Конституція України — це не лише Закон законів, це — серце, ядро подальшого розвитку і вдосконалення суспільства. Вона увійшла в суспільне життя, як головний оберіг державності й соборності України. Конституція — це не лише юридичний документ, а й вираз національної ідентичності, цінностей і принципів. Це — основа взаємин між громадянином і державою, гарантія прав і свобод, символ європейського вибору України. Конституція України – не лише ядро нашої національної правової системи України, а й наш моральний орієнтир. Для нас, українців, Конституція – це про права і свободи, про гідність і цінності, стійкість та нескореність. Сьогодні, в умовах повномасштабної війни Росії проти України і численних злочинів окупантів, ми як ніколи розуміємо важливість цінностей, закладених у Конституції України, та необхідність їх захисту і збереження для майбутніх поколінь. Конституція України стала фундаментом правової системи країни, її законодавства,а також визначальним чинником забезпечення державного суверенітету, консолідації українського суспільства, формування і розвитку інститутів державної влади, становлення громадянського суспільства. До цього свята у нашій бібліотеці ми організували тематичну викладку літератури «Основа життя – Конституція» та підготували інформаційний вектор «Шлях української Конституції».

Цвіт нації під кулями війни

Україна… Країна смутку і краси… Це країна, котра найбільше прагнула волі і найменше мала її. Україна – це держава, яка протягом усієї своєї історії боролася. Боролася за волю, за щастя, за незалежність. 23 травня українці відзначають День Героїв – щорічне свято, запроваджене на честь усіх захисників нашої країни, які боролись та продовжують боротись за рідну землю протягом не одного століття. Українські Герої – це українці, які жили в різні епохи й захищали рідну землю. Вони ставали до лав руських дружин великого князя Святослава і короля Данила, козацьких полків Богдана Хмельницького… Гетьмани, козаки, повстанці, Герої Небесної Сотні, Герої АТО, Герої Війни і наші Герої сьогодення… Сьогодні ми зібралися всією громадою , щоб згадати борців за свободу нашої держави, вшанувати героїв минулих поколінь, а особливо подякувати нашим воїнам – землякам, за можливість навчатись і працювати. Разом з клубом ми провели патріотичну годину «Цвіт нації під кулями війни». Ми низько вклоняємося перед Вашою мужністю, героїзмом і самовідданістю, пишаємося Вами і безмежно дякуємо за щоденний подвиг! Ви наші Герої ! Ви наші янголи – охоронці! Наші Захисники! Слава Україні! Героям слава!

Шевченкова весна

211 років минає з дня народження Тараса Шевченка, проте і нині живе під сонцем України Кобзареве слово, слово великої, непогасної любові до свого народу, своєї землі. Великі поети – вічні супутники свого народу і цілого людства. Таким вірним, благородним супутником на дорогах століть став для українців, Тарас Шевченко – гордість і слава української нації. Шевченко для України — не просто народний поет і геніальний митець, а національний пророк, заступник усіх знедолених, провидець — і в цьому немає перебільшення. У його поезії і прозі кожен читач знайде для себе щось своє. Березень в Україні часто називають Шевченковим. І це не випадково : щороку навесні Великий Кобзар приходить до нас і щороку новим, неповторним. Тарас Григорович Шевченко - велика і невмируща слава українського народу. У його особі український народ ніби об'єднав найкращі сили й обрав співцем своєї історичної слави та гіркої долі, виразником власних сподівань і прагнень. Під думи народні налаштовував свою ліру Кобзар, тому й оживало в його полум'яному слові все те, що таїлося в глибині душі народу. Як весна оновлює природу, так само поезія Великого Тараса оновлює наші душі, закликає бути чесними і милосердними, щиро любити свій народ, свою Україну. Український народ свято вшановує пам'ять свого безсмертного пророка, поета. Кожного року ми відзначаємо Шевченківські дні. І цього року, 7-го березня, для своїх користувачів, наша книгозбірня провела літературну світлицю«Шевченкова весна».

Герб України - символ моєї свободи

19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила тризуб як Малий герб України, визначаючи його головним елементом великого Державного Герба України. Ним став золотий Тризуб на синьому щиті — національний символ українців часів визвольних змагань XX століття. Тризуб має тисячолітню історію. У давні часи це був знак князівського роду Рюриковичів – правителів Русі. Тризуб як державний символ України був обраний невипадково, із давніх часів тризуб використовувався як своєрідний оберіг. Археологи знаходили це зображення у багатьох пам’ятках культури, датованих ще першим століттям нашої ери. Існує понад тридцять теорій походження і значення тризуба (сокіл, якір, символ триєдності світу, тощо).Наш герб, наша святиня, має давню та величну історію, він народжений із споконвічного народного прагнення до волі та незалежності. Національний символ, що уособлює тисячолітній зв’язок поколінь – минувшини, сьогодення та майбутнього. Тризуб об’єднує українських патріотів, наших хлопців та дівчат ЗСУ, він зображений на шевронах наших захисників, які сьогодні захищають суверенітет і територіальну цілісність нашої держави. Один із символів державності та нашої ідентичності – Державний Герб. Він поєднує в собі дух нашого народу, підкреслює свободолюбство та незалежність, зв’язує між собою покоління українців. Ми теж вшанували цей день в історії нашої держави, і провели в нашій бібліотеці годину спілкування «Герб України – символ моєї свободи». Цінуймо своє, шануймо символи! З Днем Державного Герба!

Україна - соборна держава

Щороку 22 січня Україна святкує День Соборності. Це свято стало важливим моментом для осмислення значення соборності як у політичному, так і в культурному контексті. Воно нагадує українцям про необхідність зберігати єдність перед будь-якими зовнішніми і внутрішніми викликами. Соборність — це не лише територіальна цілісність, а й єдність культурна і духовна. Українська мова, традиції, релігія, народні обряди створюють цілісну культурну картину нації, що об’єднує різні регіони і народи. Ідея соборності підтримується через освіту, медіа, мистецтво, літературу, де національні символи і святкування наголошують на єдності. Соборна Україна — це глибока національна ідея, що відображає прагнення українського народу до єдності всіх своїх територій і народів у рамках єдиної, суверенної та незалежної держави. Ідея соборності базується на спільній історії, культурі, мові, духовності та прагненні до свободи. Вона тісно пов'язана з українським національним відродженням і боротьбою за державну незалежність, яка триває вже кілька століть і по сьогоднішній день. Починаючи з 22 січня 1999 року, все прогресивне українське суспільство урочисто відзначає День Соборності. Саме тоді, 22 січня 1919 року, на Софіївській площі у Києві було проголошено історичний Акт Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Ця подія має вже більш ніж сторічну історію. Соборність землі України – духовне єднання всіх територій, які історично належали нашому народові, єдність і цілісність загальної території України, недоторканність її кордонів. Соборність української державності означає, що Україна має свою єдину національну державу, яку створює сам народ, як вільну, суверенну, демократичну, правову і соціальну. Наша книгозбірня також вшанувала цей день з історії нашої країни, для своїх користувачів ми провели історичний екскурс «Україна – соборна держава» та облаштували тематичну викладку літератури «Україна – єдина країна».

Час не має влади над пам’яттю

Рано чи пізно, але обов’язково кожна людина і весь народ осмислює своє минуле. Не сьогодні це сказано: Час народжувати і час помирати, Час руйнувати і час будувати, Час розкидати каміння і час збирати, Час мовчати і час говорити. Прийшов час говорити після десятиліть мовчання. Сьогодні народ України схиляє голову, перед трагічною сторінкою свого життя. 1932 рік… тридцять… чорний рік. Прах семи з половиною мільйонів стукає в наші серця; їх ніхто не судив, отже, ніхто не реабілітує. Ніхто, крім нас з вами, їхніх співвітчизників і довговічних боржників. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932 — 1933 років. Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Наслідки голодомору – це великі духовні втрати, які цифрами не зміряти. Скільки селян, яким пощастило вижити, які були землеробами з діда –прадіда, відсахнулися від своєї селянської долі, зреклися мови своєї, звичаїв, пісень. Ми мусимо пам’ятати про кожного, кого тогочасний режим змусив страждати і гинути страшною смертю, не дав розквітнути новим паросткам життя, аби цей гіркий досвід минулого ніколи не повторився. Озиратися у минуле треба кожному, тому що людина не живе в одному часі, а у трьох часових вимірах: у минулому, сьогоденні та майбутньому. Дорога у майбутнє пролягає через минуле. Треба осмислити власне минуле, зрозуміти його, бо історія повторюється. І коли люди не зроблять сьогодні висновків, то вони будуть ходити по колу. Отож, озиратися треба, щоб поплакати, бо це каяття. А головне – щоб зрозуміти. То ж запалімо свою свічку, зігріваючи душі тих, кого в тридцять третьому не відспівували, не оплакували, не проводили, не поминали… Відзначаючи цю сумну дату в нашій історії, ми підготували для своїх користувачів годину жалоби «Час не має влади над пам’яттю» та облаштували тематичну викладку літератури «Великий голод в Україні».

Гідні бути українцями

21 листопада в Україні – День Гідності та Свободи. В цей день ми вшановуємо тих, хто не тільки своїми справами, а й втраченим життям продемонстрував бажання жити у вільній та демократичній державі. Революція Гідності кардинально змінила напрямок розвитку держави та суспільства, згуртувала свідомих, зрілих громадян - справжніх патріотів Батьківщини. Але шанс на зміни дістався нам дорогою ціною - ціною людських втрат. Вічною раною на серці кожного українця буде пам'ять про героїв Небесної Сотні, воїнів АТО та всіх воїнів, кожен з яких віддав і продовжує зараз воювати за свої переконання . Але Революція Гідності не завершилася, вона продовжується далі. Саме завдяки мужності українських військових, ми зараз можемо спокійно жити. Ми віримо в перемогу наших воїнів, які з почуттям гідності, патріотизму нині воюють на рубежах України, захищаючи її територіальну цілісність, відстоюючи ідеали свободи і демократії як найвищої цінності сучасного цивілізованого суспільства. Вшановуючи цей день в своїй книгозбірні ми облаштували інформаційну полицю «Україна пам’ятає. Ціна Незалежності і свободи».

Українська мова - мова єднання

27 жовтня ми відзначаємо День української писемності та мови. Багата і милозвучна наша рідна українська мова. Вона – найпрекрасніше диво, скарбниця, в якій зберігається історія нашого народу, його душа, культура. «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування», - писав Панас Мирний. Спробуйте уявити один день свого життя без мови: ось ви прокинулись, мовчки одягаєтесь, снідаєте, йдете до школи. А що тут? Мовчазні друзі походжають широкими коридорами – ніхто ні з ким не спілкується, не розповідає про вчорашні пригоди… Стоїть мертва тиша. Лунає дзвоник. Ви тихенько заходите до класу, сідаєте за парту. А що далі? Чи змогли б ми за таких обставин отримати освіту, відчути себе часткою суспільства? Гадаю, що ні. Отже, мова – найважливіший засіб спілкування. Життя без неї уявити неможливо, це найбільше і найдорожче добро кожного народу. Прекрасна, багата, мелодійна українська мова. Слова – це крила ластівки, вона їх не відчуває, але без них не може злетіти. Тож маємо зробити все для того, щоб не згорнулися крила, щоб не обірвалася золота нитка, яка веде з давнини в наші дні. Щасливі ми, що народились і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо аж до сліз, зачувши рідне слово… Це свято – ще одна сходинка до єднання. Адже мова – це той інструмент, який єднає націю, народ в єдине ціле. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати.

В серцях несемо вдячності не мало всім тим, хто землю боронить

1 жовтня ми відзначаємо одразу чотири пам’ятні події: Покрови Пресвятої Богородиці, День Українського козацтва, День захисників і захисниць України та День створення УПА. Це значуща дата, яка щорічно переповнює гордістю та хвилюваннями серця мільйонів українців. В цей день ми ще раз можемо подякувати захисникам за стійкість та відвагу, вшанувати полеглих, згадати героїв попередніх поколінь, які здобували та відстоювали свободу і незалежність України. Це свято – ще одна можливість подякувати Силам оборони України. Наша подяка – не щось абстрактне і безособове, адже в кожного з нас є рідні, друзі, колеги, котрі стоять на захисті нашої країни і свободи. День захисників і захисниць – передусім свято тих, завдяки кому ми зберігаємо незалежність, маємо змогу жити повсякденним життям – працювати, творити, відпочивати, виховувати дітей. Ідея заступництва Божої Матері – захисниці від ворогів – має глибоке коріння. Пресвяту Богородицю дуже шанували козаки, а Покрова для них була одним із найвеличніших свят, за що й отримала другу назву – Козацька Покрова. Козацькі традиції бережуть і розвивають сучасні захисники і захисниці України. Не залишаємось осторонь вшанування цих свят і ми. Наша бібліотека взяла участь у мистецькому проекті «Перемога нам потрібна – всі сили свої об’єднаймо», зокрема була проведена літературно – мистецька година «В серцях несемо вдячності не мало всім тим, хто землю боронить.» Війна формує та гартує українську націю. Звитягою, винахідливістю та самовідданістю нинішні захисники і захисниці завоювали найвищий рівень довіри в українців. Цим ми викликаємо повагу і в світі. Віримо, що нинішні захисники та захисниці здобудуть перемогу. Слава Україні! Героям Слава!