Розквітай же, рідна українська мово!

                                                               Мово рідна! Мово невмируща!

        Нездоланна в просторі віків

        Ти потрібна нам, як хліб насущний,

        Як дарунок вічний прабатьків.

Рідне слово… Скільки в тобі чарівних звуків, животворного трепету і вогню! Скільки в тобі доброти і лагідності, мудрості земної, закладеної ще славними вільнолюбними предками. Що може бути дорожчим для людини, як рідне слово?

Мова — це той інструмент, який єднає націю, народ в єдине ціле. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати.  Мова не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Змалечку виховуючи справжню людину, кожен із нас повинен передусім створити в своїй душі світлицю, в якій зберігається найцінніший скарб – МОВА.

«Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування»,— писав Панас Мирний.

 У світі існує понад 6 тисяч мов. Кожна мова неповторна. Як не існує веселки без різнобарв’я кольорів, так не існує людства без барвистого вінка мов, однією з кращих квіток якого є наша українська мова .Українська мова - це безмежний океан. Вона мелодійна, як пісня солов'їна. Наша мова прекрасна і барвиста, наче дощова веселка. Не можна ходити по рідній землі, не зачаруючись виплеканою народом у віках рідною мовою. Тому, щорічно, 21-го лютого ми відзначаємо Міжнародний день рідної мови. Це свято саме тієї мови, якою ми розмовляємо, пишемо, читаємо.

Наша мова сягає своїм корінням у глибоке минуле. Ще в ХV-ХVІІ ст. судове й державне листування велося українською мовою. Українську мову можна почути в Канаді, Великобританії, Мексиці, Німеччині, Аргентині, Венесуелі, Парагваї, Греції, Китаї (близько 40 країнах світу). Історію, географію, літературу та мову України вивчають у 28 коледжах та університетах США.

Більше дізнатися про культуру, історію  та походження  рідної мови  допоможе користувачам нашої  бібліотеки тематична викладка літератури «Дзвенить струмочком рідна мова.» А також ми провели годину спілкування «Розквітай же, рідна українська мово!»

Квіти — прекрасний дарунок природи

 

Найкращим і найдоступнішим засобом для пізнання барв та кольорів нашого життя є квіти. Щодня, відволікаючись від  суєти та проблем, ми маємо надзвичайну можливість зануритися в казкову планету – планету  рослин. Живі квіти, що приносять нам стільки позитивних емоцій і настрою, є невід'ємною частиною життя людини. Вони з давніх часів супроводжують і прикрашають життя та побут  людини. Доглядаючи за кімнатними квітами, ми відпочиваємо, отримуємо задоволення від роботи і просто  задоволення та насолоду.

2 лютого   у нашій бібліотеці відбулося засідання групи квітникарів під назвою « Догляд за кімнатними квітами» . Зокрема їх зацікавила розповідь про  догляд за квіткою , яка має чудову назву – дерево життя або товстянка.

Товстянка портулакова  - або Грошове дерево чи дерево життя - деревоподібна рослина до 1 м у висоту має темно-зелене листя із червоною облямівкою по краю. Листя до 5 см довжиною і 2,5 см шириною. Утворює повітряне коріння, які спочатку білуваті, потім буріють. Цвіте невеликими білими або рожевими квітками. Цю рослину можна зустріти і під іншою назвою - як товстянку сріблисту  або товстянка овальна . Вона не вимоглива до прямого сонця й добре росте біля будь-яких вікон.

Поради по догляду за товстянками поділилась наша учасниця групи Могитич Оксана , яка виростила в себе цю квітку:

Температура: Помірна. Взимку період спокою при температурі 8-12°С, при сухому утримуванні. Зимовий мінімум 7°С. Влітку краще утримувати під відкритим небом на балконі або в саду. При зимівлі в теплих умовах втрачає лисття і декоративну привабливість.

Освітлення: Яскраве інтенсивне освітлення, із прямими сонячними променями. Товстянки люблять багато світла і сонця і взимку і улітку.

Полив: Помірний навесні і влітку, з осені скорочується, і взимку практично не поливають.

Добриво: З кінця весни до середини літа підгодовують спеціальним добривом для кактусів і інших товстолистових один раз на місяць.

Вологість повітря: Товстянки стійкі до сухого повітря, але періодичне обприскування зовсім не зашкодить і буде мати гігієнічні цілі.

Пересадження: Ґрунт - 1 частина дернової, 1 частина листовий, 1 частина торф'яної землі, 1 частина піску і цегловий пил. Для дорослих і старих рослин дерновий ґрунт становить 2 частини. Пересаджуються молоді рослини щорічно, старі через рік. Після пересадження полив дуже обережний - потроху, щоб не викликати загнивання корінців. Корисно додавати в ґрунт крихти цегли і шматочки березового вугілля.

Розмноження: Листочками і стеблами. І листя, і стебла підсушують. Також розмножують насінням, але набагато рідше.

 

 

 

 

 

Різдво ступає на поріг

                        Відчиняйте двері ясенові,

                        бо Різдво ступає на поріг

                знак добра, господньої любові

                      в світлі Вифлиємської зорі!

                  Хай це свято лине в кожну хату,

                    в кожнім серці свій залише слід

                    будьте дужі, щирі і багаті

                  щастя вам і довгих многогих літ!

 

От і наступають свята. Чекати залишилося вельми недовго

Дуже скоро одне із найбільших свят християн - Різдво Христове.

Різдво - одне з найголовніших свят у році. В народі кажуть, що "на Різдво і сонце грає".Пославши Свого Сина на землю, Бог Отець намагався показати людству важливість любові, добра, співчуття та взаєморозуміння між людьми. День народження Ісуса Христа — найбільш широко шанований день Зародження у світі. Люди різних соціальних верств, матеріального становища, переконань і поглядів не минають це свято своєю увагою.Щорічно відзначає це велике свято і наша бібліотека. Напередодні    Різдва ми провели Різдвяне свято

« Зірка Віфлеєму» .
А також наші користувачі мали змогу ознайомитися з  тематичною викладкою  літератури

 " З Різдвом Христовим"

 

 

 

 

 

 

 

Забілів снігами гай, їде Святий Миколай

           Святий , добрий Миколаю!
 До всіх діток завітай!
                       Не минай хатинки, де є сиротинка,
                     Потім усіх діток і бідних сиріток.

                                        Не минай і вбогих
                                        Всіх, що вірять в Бога.

За церковним календарем 19 грудня - Свято Миколая. Його вважають другим заступником після Бога, заступником і покровителем землеробства та скотарства, господарем земних вод, захисником від бід і лихоліть.
Свято Миколая завжди шанували в народі. Цей день - іменини Микол, але найбільше втіхи для дітей: святий Миколай  - добродійник так само приносить подарунки в ніч з 18 на 19 грудня, як Санта  - Клаус в Америці чи Англії.
І ось  наша бібліотека 19 грудня провела в школі дитяче свято " Забілів снігами гай, їде Святий Миколай.

 

 

 

 

 

Голодний рік, як чорна птиця...

Горить свіча, і випікає серце її вогонь.

 І серце скапує сльозами в пригорщі долонь...

Нема від серця сліду - тільки світло -

Яскраве й тепле, наче подих свічки...

 

 

 

 

 

Пам’ять -- нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок вписано криваво - чорним кольором. І одна з найтрагічніших сторінок історії України не повинна бути забутою, адже її чорне крило простягнулося майже над кожною сім’єю рідної країни. Це - голодомор 1932 - 1933 років. Немає страшнішої смерті, ніж повільна смерть від голоду. А так вмирала майже вся Україна. І ніхто не знав, скільки живого люду лягло у могили - старих, молодих і дітей, і ще ненароджених у лонах матерів.

   Озиратися в минуле треба кожному. Людина не живе в одному часі, а у трьох часових вимірах: у минулому, сьогоденні та майбутньому. Дорога в майбутнє пролягає через минуле. треба осмислити власне минуле, зрозуміти його, бо історія повторюється. Це наша історія, і ми повинні знати і пам’ятати її.

   До цієї трагічної дати наша бібліотека підготувала тематичну викладку літератури "Невиплакані сльози України" та вечір - спогад "Голодний рік, як чорна птиця, над краєм змореним літав".

   Відкривайтесь небеса! Зійдіть на землю всі українські села, хутори,

   Повстаньте над планетою,невинні душі, збудуйте пам’яті негаснучий собор!

 

 

 

 

  



Люблю тебе я, рідна мово!

Я без тебе, мово, - без зерна полова,
Соняшник без сонця, без птахів діброва.
Як вогонь, у серці я несу в майбутнє
Незгасиму мову, слово незабутнє.

Юрій Рибчинський

 

Мова - найбільший скарб будь - якого народу. Тисячоліттями, віками, роками плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління, вкладаючи дедалі більше народну душу і водночас формуючи її. Досвід людства упродовж тисячоліть переконливо доводить, що занепад мови - це зникнення нації.

   9 листопада ми святкуємо День української писемності та мови. Це свято спрямоване на підтримку рідної мови, привернення уваги світового українства до проблем української мови, її вивчення та розвитку, пропаганди і популяризації, та водночас демонстрацію її краси й багатства, літературної довершеності. Це свято гуртує всіх нас на шляху відродження духовності, зміцнення державності, формування громадянського світогляду. Адже кожен народ відбувся лише тоді, коли усвідомив себе в рідному слові.

   Відзначення Дня української писемності та мови саме 9 листопада не випадкове, адже цього дня православна церква вшановує пам’ять  Преподобного Нестора-літописця, який у сімнадцять років прийшов до Києво-Печерської лаври послушником. Прийняв його сам засновник монастиря преподобний Феодосій. Молитвою та послухом юний подвижник невдовзі перевершив найвидатніших старців. Під час постригу в ченці Нестор був удостоєний сану ієродиякона. Книжкова справа стала частиною його життя.Найвизначнішою працею Нестора-літописця є «Повість временних літ». Всі наступні літописці лише переписували уривки з праць преподобного Нестора, наслідуючи його. Але перевершити так і не змогли. "Повість временних літ" була і залишається найвидатнішою пам’яткою слов’янської культури.

   І наша бібліотека не залишається осторонь відзначення цього свята. Користувачі бібліотеки будуть мати змогу ознайомитись з тематичною поличкою " До мови доторкнімось серцем", а також буде проведена година спілкування "Люблю тебе я, рідна мово! В тобі захована душа"

 

 

СВЯТА МАТИ — Покрівонько, покрий мою голівоньку...

14 жовтня ми відзначаємо свято Покрови Пресвятої Богородиці та День українського козацтва. Свого часу митрополит В. Липківський зауважив, що цього дня українці святкують щось значно більше, "далеко рідніше й вартісніше для душі християнина, більш загальне, духовне..."

Річ у тім, що Пресвята Богородиця була своєрідним символом і покровителькою не тільки славного козацтва, яке після руйнації Катериною II Запорозької Січі взяло з собою на нові задунайські землі образ Святої Богородиці, що оберігала їх у далекій дорозі, а й самої України. Уперше національний культ Богородиці увінчав Ярослав Мудрий при спорудженні святої Софії та церкви Благовіщення на Золотих воротах. Своєрідним символом національної опіки є велична мозаїка Матері Божої Оранти, яка, здійнявши руки до неба, просить благословення українському народу.
В усі козацькі часи головний храм в центрі Січі був теж на честь Покрови Пресвятої Богородиці.
Покрова - покровителька і дівочої долі. Дівчата щиро вірять, що вона сприяє їх щастю, взятті шлюбу. І в цей день ставлять у церкві свічки до її образу і моляться: Свята матір Покрівонька, Покрий мою голівоньку, Хоч шматком, хоч онучею, Аби в дівках не мучилася...
14 жовтня дівчата ще й ворожать, щоб дізнатись, куди вийдуть заміж. Цієї ночі треба незаміжнім почепити рушник за вікном на знак того, що їм пора подавати рушники сватам. Коли на ранок він буде вологим, то милий незабаром прийде.
З Покрови молодь починала організовувати вечорниці, що тривали до Великодня.