Спинилось літо на порозі...

   От і прийшла довгоочікувана пора літніх канікул.

Пора розваг, відпочинку, ну і звичайно ж пора літніх читань, пора, коли діти відкривають світ і себе в цьому світі. Щорічно кожна бібліотека, яка обслуговує дітей, розробляє програму літніх читань. Літні читання сприяють створенню комфортного бібліотечного  середовища, популяризації нових книг, проведенню цікавих заходів, творчих конкурсів, Інтернет - спілкуванню.

Цього року наша бібліотека на літо запланувала такі заходи:

- Вернісаж фантазій " Веселкове дитинство" ( до дня захисту дітей ).

Щороку в перший день літа відзначається Міжнародний день захисту дітей - прекрасне свято радості та надії. Адже саме в дітях ми хочемо бачити здійснення своїх мрій і сподівань. Прагнемо, щоб вони росли здоровими та радісними, прославляли свої родини і рідний край. Саме цим святом сьогодні ,  ми розпочали програму літніх читань.

- гра - подорож " Абетка, яку розповіли Карпати" ( до 50- річчя з д.н. Н.Дички)

- казкова година " В літку казку читаємо"

- онлайн - дискусія " Можна не впізнати зір і небозводу.

             Та не можна зректися свого родоводу!"

( гурток " Бібліометелики" )

- літературно - музичне свято " Ти в моєму серці Україно, думою Шевченка гомониш"

( до дня Незалежності)

 

 

 ЗАПРОШУЄМО ВСІХ БАЖАЮЧИХ ЗАВІТАТИ ДО НАС В БІБЛІОТЕКУ І ЦІКАВО ТА ВЕСЕЛО ПРОВЕСТИ СВІЙ ЧАС!

 

 

 

 

 

 

Спішу вклонитись отчому порогу...

                                

      Велике і прекрасне слово – Мати.

      Від нього все на світі. Навіть світ.
      О, як їй легко на руках тримати
       Дитину, як найвищий заповіт.

 

Мама …Рідна і прекрасна, оспівана поетами , увічнена художниками.

   В усіх народів , в усі віки , жінка – матір була уособленням святості, ніжності і любові.

Її  мудрість  поважали  в сім’ї , прислухалися до порад, в яких  знаходили   спокій  і надію…

У житті кожного з нас мама займає особливе місце. Перше , що ми бачимо з’явившись на світ – це мамині ласкаві  очі, чуємо – мамин лагідний голос. Слово, яке вперше вимовляємо – мама…

    До мами ми приходимо зі своїми радостями і печалями. Її мудра порада нам потрібна тоді , коли і в самих уже посріблені скроні.

   Незаперечною є істина,  що кожна людина прагне мати гарну сім’ю, своєрідну життєву пристань, де можна було б знайти розуміння, підтримку, де завжди тобі раді, тебе люблять, чекають  і ти завжди потрібний. Сотні запитань задаємо собі, а де знайти відповіді – мабуть у     своєму корінні, в корінні свого роду. Адже людина повинна пам’ятати свій рід, шанувати своїх батьків, недарма кажуть, що «сім’я – це домашня церква, на якій увесь світ стоїть, як на скелі своїй» ( І. Огієнко).

    В нашій книгозбірні була проведена  літературно - музична година «Спішу вклонитись отчому порогу, і доторкнутись материнських рук» присвячена дню матері та сім’ї.

 

 

 

Великдень всіх нас на гостини просить.

 

 

               

   До Великодня віруючі готуються протягом семи тижнів Великого Посту – одного з найсуворіших постів – саме стільки часу провів Ісус Христос у пустелі. Вважається, що у ці дні душа віруючого повинна прислуховуватися до страждань Господа, котрі пережив Ісус Христос в людській подобі в останні дні. Ці сім тижнів називаються седмицями. Останній тиждень перед Пасхою називається Страсна Седмиця. За біблійним сюжетом, Ісус Христос воскрес рано-вранці і це Воскресіння супроводжувалось великим землетрусом – ангел небесний відвалив камінь від дверей Гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці Марія Магдалина, Марія, мати Якова та Соломонія прийшли до гробу з пахощами, щоб намастити тіло Ісуса, але побачили відвалений камінь і порожній гріб. Тоді схвильованим жінкам з’явився ангел та сповістив про Воскресіння Господнє.

   Великдень – великий день Воскресіння Христового. Здавна цей день вважався днем повного очищення Землі і людей.  Значення події, яка сталася близько пари тисячоліть тому - Воскресіння Ісуса Христа, Єдинородного Сина Божого, досі залишається не зовсім усвідомленим серед багатьох з нас. Ми сміливо можемо стверджувати, що в нашій людській мові не вистачить ніяких слів, щоб до самого кінця пояснити цей Безцінний Дар: виконання Божих обітниць, дарування нам перемоги над смертю і гріхом…

  "Христос Воскрес! Воістину Воскрес!" - Чуємо ми в цей день. Якби людина  до кінця усвідомила суть цих величних, світлих  слів, то радості  не було б кінця.

            То ж спокою, умиротворення та впевненості в житті вам  та вашим родинам!

 

З книгою жити - з добром дружити

               Дружба з книгою - це свято,

Не було б його у нас,

          Ми б не знали так багато

     Про новий і давній час.

 Щорічно березень для бібліотек, які обслуговують дітей, наповнюється приємними клопотами, які пов’язані з проведенням традиційного свята – Всеукраїнського тижня дитячого читання. Тиждень зустрічі з Книгою,  залишається доброю традицією,  у перенасичений інформацією час свято набуває особливого значення: допомагає дітям відчути радість спілкування з книгою, нагадує дорослим про значення друкованого слова у дитинстві, привертає увагу до проблем дитячого читання. Як свято - тиждень дитячого читання із дуже давніми традиціями сьогодні не лише не втратило свого значення, але й набуло особливого змісту для кожного учасника.
Сила книги безмежна. Без неї лю­дина сліпа. Протягом усього життя ми звер­таємось до книги. Вона відкриває нам небачені обрії, допомагає зрозуміти історію народу, розкри­ває таємниці природи, життя. Книга - мудрий друг, який, не вміючи говорити, розказує про не­звичайні пригоди і подорожі, про навколишній світ, про різні чудеса. Всеукраїнський тиждень дитячого читання проводиться з метою розвитку читацької культури і компетентності читачів, формування культури роботи з книгою засобами залучення учнів до читання. Провідним завданням при проведені тижня має бути стимулювання у дітей інтересу до читання та самостійного вибору книг,  підвищення інтелектуального та духовного потенціалу школярів, посилення  ролі книги в безперервному освітньому процесі. Спілкування з книгою поглиблює рівень знань,  допомагає формувати у підростаючого покоління  художній смак, гармонійний розвиток особистості, сприяє самоосвіті.

Дорогі діти! Саме зараз у нас, прохо­дить тиждень дитячого читання. Ми вітаємо вас всіх з цим чудовим святом!

 Протягом тижня дитячого читання  діти братимуть участь у різноманітних заходах, а саме:

-          Літературний круїз « Хто Шевченка прочитав, той багатший серцем став» ( до 200- річчя з дня народження  Т.Шевченка )

-          Поетичний віночок « І як я вже буду позабута - то цвістимуть пісеньки мої» ( до 130- річчя з дня народження М. Підгірянки)

-          Година гумору « Сміх – відмінні ліки»

-          Літературна вікторина « Тарасовими шляхами» ( до 105 – річчя з дня народження О.Іваненко)

-          Онлайн – подорож « Шевченківськими місцями по Україні»

Запрошуємо всіх охочих на свято Книги!

 

 

 

 

Хто Шевченка прочитав , той багатший серцем став

Шевченко….

Велич! Мудрість! Слава!

Таланту доля не завада!

    Вкраїни син! Мірило духу!

               Сльоза злиденних! Крик до руху!

              Ти – не в’язень кріпацьких тенет!

            А геній – художник і геній поет!

Цими березневими днями Україна відзначає 200 – річчя від дня народження видатного українського поета , художника, громадського діяча Тараса ШЕВЧЕНКА.
  
Феномен  Великого Кобзаря в тому , що у своїй поезії він вперше окреслив українську національну ідею, створив цілісну філософію буття українського народу, дав йому вчення боротьби за власну державу, стверджуючи, що тільки «У своїй хаті своя правда і сила і воля!».В основі цієї системи є Бог,Україна, Свобода!
   « Його творчість, світоглядні ідеї мали величезний вплив на  подальший розвиток української культури. Й на долю кожного з нас – як його сучасників та і нащадків. Адже те , про що він писав, що передбачав, у що вірив і про що мріяв майже два століття тому, актуальне як учора, так і сьогодні, і в прийдешньому - у цьому дивовижна сила таланту генія.» - такими словами у нашій бібліотеці  розпочався літературний круїз  «Хто Шевченка прочитав, той багатший серцем став».  Захід був присвячений ювілейній даті генія , проте в нього були вплетені події , які відбувалися в Україні впродовж трьох останніх місяців. А загиблих на майданах нашої держави вшанували хвилиною мовчання і запалили свічку пам’яті.

На перехресті музи й долі

      На бурю схожий гнівний і суворий

      Стоїть Тарас і дивиться на нас.

      За землю й волю в ратному двобої

Ти з нами йшов кайдани рвать з людей.

    І знову, як щорічно, у цю весняну пору починає Україна день новий із Шевченковим іменем.

В історії кожного народу є видатні постаті, які своєю життєвою позицією вирішили його подальшу долю.

    Уже для багатьох поколінь українців і не тільки українців – Шевченко означає так багато, що ми думаємо ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами. Та це лише враження. 

    Шевченко, як явище велике і вічне – невичерпний і нескінченний. Він кращий із кращих славетних людей, - у ньому наша історія, наша реальність. Волею історії він ототожнений з Україною, і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі. Сьогодні ми розуміємо Тараса Шевченка настільки, наскільки розуміємо себе – свій час і Україну в ньому. Тому потрібно  пам’ятати, що наше минуле , теперішнє і майбутнє – це Доля, Муза і Слава.

    По всій Україні проходять святкування  200 – річчя від дня народження видатного українського генія.

    І в нашій бібліотеці разом з сільським клубом, з цієї нагоди було проведено Шевченківську світлицю «На перехресті музи й долі», а також  облаштована  книжково – ілюстративна виставка  «Ніби дотик до історії, подих Кобзаревого життя».

   

Мова українська – то Шевченка слово.....

          Із ніжності слова беру насолоду:
                Воно – ідеал мій, для злету -  крило.
     Мова моя дана Богом народу,
      Мова моя – це душі джерело.

    21 лютого – Міжнародний день рідної мови. Мова є душею нації, її генетичним кодом, у її глибинах народилося багато з того, чим може пишатися наш народ. За допомогою мови ми мислимо, спілкуємось, висловлюємо думки і почуття. Опанування мови людина починає з дня свого народження. Мову, як і матір, не вибирають, а сприймають з материнським молоком. Вона єдина, як і мати, вірна та рідна серцю на все   життя. А забув свою мову - забув рідну домівку, зрадив свій народ. Один мудрець сказав; "Людина, байдужа до рідної мови, схожа на дикуна". Мова - це той інструмент, який об'єднує націю, народ у єдине ціле. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати. Життя мови залежить від народу, який несе її у своїй душі, у своїх звичаях, традиціях, у своїх піснях і у своїй культурі. Рідна мова - це мова батька, мова мами, це мова народу, рідна мова - це мова серця. 

     Історія кожної мови вивчається в нерозривному зв'язку з історією народу, який є носієм цієї мови, її творцем. Отже українська літературна мова тісно пов'язана з історією українського народу. Вона – барвистий килим самоцвітів, що віками ткали генії нації і прості люди, які називають себе українцями. Кожне слово в ній – коштовний камінь з десятками граней. Наша мова – це криниця духовності і моралі, дзеркало українського менталітету, доброти, душевності, щирості.

    «Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів — скількома епітетами супроводяться визнання української мови. І, зрештою, всі ці епітети слушні». (Олесь Гончар.)

     У нашій книгозбірні до цього свята облаштована тематична поличка « У барвінок зодягайся, українське слово….», а також буде  проведена поетична година « Мова українська – то Шевченка слово. Це барвисте слово генія Франка»