З книгою жити - з добром дружити

               Дружба з книгою - це свято,

Не було б його у нас,

          Ми б не знали так багато

     Про новий і давній час.

 Щорічно березень для бібліотек, які обслуговують дітей, наповнюється приємними клопотами, які пов’язані з проведенням традиційного свята – Всеукраїнського тижня дитячого читання. Тиждень зустрічі з Книгою,  залишається доброю традицією,  у перенасичений інформацією час свято набуває особливого значення: допомагає дітям відчути радість спілкування з книгою, нагадує дорослим про значення друкованого слова у дитинстві, привертає увагу до проблем дитячого читання. Як свято - тиждень дитячого читання із дуже давніми традиціями сьогодні не лише не втратило свого значення, але й набуло особливого змісту для кожного учасника.
Сила книги безмежна. Без неї лю­дина сліпа. Протягом усього життя ми звер­таємось до книги. Вона відкриває нам небачені обрії, допомагає зрозуміти історію народу, розкри­ває таємниці природи, життя. Книга - мудрий друг, який, не вміючи говорити, розказує про не­звичайні пригоди і подорожі, про навколишній світ, про різні чудеса. Всеукраїнський тиждень дитячого читання проводиться з метою розвитку читацької культури і компетентності читачів, формування культури роботи з книгою засобами залучення учнів до читання. Провідним завданням при проведені тижня має бути стимулювання у дітей інтересу до читання та самостійного вибору книг,  підвищення інтелектуального та духовного потенціалу школярів, посилення  ролі книги в безперервному освітньому процесі. Спілкування з книгою поглиблює рівень знань,  допомагає формувати у підростаючого покоління  художній смак, гармонійний розвиток особистості, сприяє самоосвіті.

Дорогі діти! Саме зараз у нас, прохо­дить тиждень дитячого читання. Ми вітаємо вас всіх з цим чудовим святом!

 Протягом тижня дитячого читання  діти братимуть участь у різноманітних заходах, а саме:

-          Літературний круїз « Хто Шевченка прочитав, той багатший серцем став» ( до 200- річчя з дня народження  Т.Шевченка )

-          Поетичний віночок « І як я вже буду позабута - то цвістимуть пісеньки мої» ( до 130- річчя з дня народження М. Підгірянки)

-          Година гумору « Сміх – відмінні ліки»

-          Літературна вікторина « Тарасовими шляхами» ( до 105 – річчя з дня народження О.Іваненко)

-          Онлайн – подорож « Шевченківськими місцями по Україні»

Запрошуємо всіх охочих на свято Книги!

 

 

 

 

Хто Шевченка прочитав , той багатший серцем став

Шевченко….

Велич! Мудрість! Слава!

Таланту доля не завада!

    Вкраїни син! Мірило духу!

               Сльоза злиденних! Крик до руху!

              Ти – не в’язень кріпацьких тенет!

            А геній – художник і геній поет!

Цими березневими днями Україна відзначає 200 – річчя від дня народження видатного українського поета , художника, громадського діяча Тараса ШЕВЧЕНКА.
  
Феномен  Великого Кобзаря в тому , що у своїй поезії він вперше окреслив українську національну ідею, створив цілісну філософію буття українського народу, дав йому вчення боротьби за власну державу, стверджуючи, що тільки «У своїй хаті своя правда і сила і воля!».В основі цієї системи є Бог,Україна, Свобода!
   « Його творчість, світоглядні ідеї мали величезний вплив на  подальший розвиток української культури. Й на долю кожного з нас – як його сучасників та і нащадків. Адже те , про що він писав, що передбачав, у що вірив і про що мріяв майже два століття тому, актуальне як учора, так і сьогодні, і в прийдешньому - у цьому дивовижна сила таланту генія.» - такими словами у нашій бібліотеці  розпочався літературний круїз  «Хто Шевченка прочитав, той багатший серцем став».  Захід був присвячений ювілейній даті генія , проте в нього були вплетені події , які відбувалися в Україні впродовж трьох останніх місяців. А загиблих на майданах нашої держави вшанували хвилиною мовчання і запалили свічку пам’яті.

На перехресті музи й долі

      На бурю схожий гнівний і суворий

      Стоїть Тарас і дивиться на нас.

      За землю й волю в ратному двобої

Ти з нами йшов кайдани рвать з людей.

    І знову, як щорічно, у цю весняну пору починає Україна день новий із Шевченковим іменем.

В історії кожного народу є видатні постаті, які своєю життєвою позицією вирішили його подальшу долю.

    Уже для багатьох поколінь українців і не тільки українців – Шевченко означає так багато, що ми думаємо ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами. Та це лише враження. 

    Шевченко, як явище велике і вічне – невичерпний і нескінченний. Він кращий із кращих славетних людей, - у ньому наша історія, наша реальність. Волею історії він ототожнений з Україною, і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі. Сьогодні ми розуміємо Тараса Шевченка настільки, наскільки розуміємо себе – свій час і Україну в ньому. Тому потрібно  пам’ятати, що наше минуле , теперішнє і майбутнє – це Доля, Муза і Слава.

    По всій Україні проходять святкування  200 – річчя від дня народження видатного українського генія.

    І в нашій бібліотеці разом з сільським клубом, з цієї нагоди було проведено Шевченківську світлицю «На перехресті музи й долі», а також  облаштована  книжково – ілюстративна виставка  «Ніби дотик до історії, подих Кобзаревого життя».

   

Мова українська – то Шевченка слово.....

          Із ніжності слова беру насолоду:
                Воно – ідеал мій, для злету -  крило.
     Мова моя дана Богом народу,
      Мова моя – це душі джерело.

    21 лютого – Міжнародний день рідної мови. Мова є душею нації, її генетичним кодом, у її глибинах народилося багато з того, чим може пишатися наш народ. За допомогою мови ми мислимо, спілкуємось, висловлюємо думки і почуття. Опанування мови людина починає з дня свого народження. Мову, як і матір, не вибирають, а сприймають з материнським молоком. Вона єдина, як і мати, вірна та рідна серцю на все   життя. А забув свою мову - забув рідну домівку, зрадив свій народ. Один мудрець сказав; "Людина, байдужа до рідної мови, схожа на дикуна". Мова - це той інструмент, який об'єднує націю, народ у єдине ціле. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати. Життя мови залежить від народу, який несе її у своїй душі, у своїх звичаях, традиціях, у своїх піснях і у своїй культурі. Рідна мова - це мова батька, мова мами, це мова народу, рідна мова - це мова серця. 

     Історія кожної мови вивчається в нерозривному зв'язку з історією народу, який є носієм цієї мови, її творцем. Отже українська літературна мова тісно пов'язана з історією українського народу. Вона – барвистий килим самоцвітів, що віками ткали генії нації і прості люди, які називають себе українцями. Кожне слово в ній – коштовний камінь з десятками граней. Наша мова – це криниця духовності і моралі, дзеркало українського менталітету, доброти, душевності, щирості.

    «Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів — скількома епітетами супроводяться визнання української мови. І, зрештою, всі ці епітети слушні». (Олесь Гончар.)

     У нашій книгозбірні до цього свята облаштована тематична поличка « У барвінок зодягайся, українське слово….», а також буде  проведена поетична година « Мова українська – то Шевченка слово. Це барвисте слово генія Франка»

 

 

 

Герої Крут - для нащадків взірець

             Земля кипіла навкруги
                    Вмирало юне покоління…
                  Послухай , стогне як коріння ,
            Котре зрубали вороги.

    Добре кажуть : „Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього”. І це дійсно так, бо так само, як дерево тримається на землі своїми коріннями , так людина тримається на землі своїм минулим. Людина, яка не знає минулого – як перекотиполе , куди вітер подме, туди воно й котиться. Але ж людина не перекотиполе, і , як сказав у своєму романі Павло Загребельний : „На порожньому місці роду не заснуєш ” . Саме тому ми повинні знати історію . А історія наша полита кров’ю і сльозами . Однією із найтрагічніших її сторінок є бій під Крутами .

    29 січня 1918 року назва невеликої станції, що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач – Київ, ознаменувала відлік нового духовного злету нації, який уже протягом майже століття є національним символом для десятків поколінь борців за свободу та незалежність. Лише 300 українських юнаків – добровольців виступили на захист Української Народної Республіки і прийняли на засніженому чернігівському полі нерівний бій із майже п’ятитисячною армією більшовиків. Основу українських добровольців складали бійці, створених за ініціативою молодіжного Братства Українських Самостійників Юнацької школи ім. гетьмана Б.Хмельницького та Студентського куреня ім. Українських Січових Стрільців – переважно студенти Київського університету, Київського політехнічного інституту та учнів старших класів київських гімназій.

     Перші згадки і справжня, реальна оцінка захисників Крут відбулася вже після набуття Україною незалежності в 1992 році. Не можна викреслити з пам’яті людської той великий та безсмертний подвиг юних студентів, що захищали українську державність, поклавши на її вівтар найцінніше – власне життя. Кожного року наша книгозбірня віддає належну шану юним героям України. У бібліотеці викладено тематичну поличку «Пам’ятай Крути» та буде проведено годину пам’яті «Герої Крут – для нащадків взірець».

 

 

 

 

На крилах ангела вже линеш, Різдвяний вечоре, до нас!

    Одне з найзнаменитіших і найвеличніших празників святкового календаря, яким власне започатковується рік, є Різдво Христове, що в народі іменується просто Різдвом. Розпочинається воно в опівночі після свят - вечора між 6 і 7 січня. У давнину це була Коляда – свято народження Сонця. З прийняттям християнства його було приурочено до народження Ісуса Христа.

         Різдво Христове – одне з найвеличніших свят і чи не найбагатше за розмаїтістю народних обрядів. Красиво й велично святкується Різдво на Україні. Кожна родина очікує на ці свята. Тому що ці світлі і радісні дні приносять добро і спокій в наші душі. В ці дні відбуваються різні дива. Наша книгозбірня також старається вшанувати ці свята. У бібліотеці  облаштована тематична викладка літератури «Звізда нова зійшла за обрій, з Різдвом Христовим, люди добрі!». А також для жителів нашого села було проведено різдвяне дійство «На крилах ангела вже линеш, Різдвяний вечоре, до нас!»

Святий Миколай над селом

 

 

 

В Україні з давніх-давен свято Миколая відзначають з особливим шануванням.

Але  хто він, той святий Миколай, гість з неба, на которого так чекають діти? Легенда оповідає, що у дитинстві (а ріс Миколай у заможній родині) горнувся хлопчик до бідних, нужденних, скривджених та голодних. Він змалку щиро молився і просив у Господа справедливості, миру, добра, прощення і милосердя. Вдачею був тихий, незлостивий. Він приходив на допомогу бідним знедоленим людям у найскрутніші хвилини життя несподівано і завжди так, аби його ніхто не бачив. Робив добро, не чекаючи на подяку і славу. І тому його ще за життя називали „батьком сиріт, вдів і бідних”

Всім серцем любив дітей і кожному хотів подарувати бодай крапельку своєї любові.

    Діти напередодні свята пишуть листи до Святого Миколая, моляться до нього. У день перед святом згадують всі свої добрі і злі вчинки, зважують: чого більше. Чи буде подарунок, а чи, можливо, різка? Бо чемні діточки обов”язково знайдуть під подушкою подарунок, а неслухняні – прутик. Цей прутик є своєрідним попередженням дитині, що час задуматися над своєю поведінкою і виправитися. Діти дуже чекають подарунків і вірять у прихід Святого Миколая, тому навіть пишуть до нього листи зі своїми побажаннями і вкидають їх у поштову скриньку або кладуть за вікно.

    Наша бібліотека теж вшановує це свято. Для своїх маленьких користувачів у книгозбірні влаштована  тематична поличка « Свято Миколая знов іде до нас» , а також  було проведено театралізоване дійство « Щорік у рідний  край , їде святий Миколай»