Книжкові іменини - чудові дні весни

«Ми мріємо, щоб книга в пошані була

Хай книги читає завжди дітвора...»

Всеукраїнський тиждень дитячого читання – це не тільки найбільш значуща подія життя нашої бібліотеки, а й безліч цікавих ідей, веселих і повчальних заходів, дитячий гомін та привітні бібліотекарі. 

 Тиждень дитячого читання – свято тих, хто творить книгу і тих, хто любить читати,  бібліотекарів і читачів, веселих пригод і літературних відкриттів, зустрічей з цікавими людьми та героями книг. Традиції Тижня дитячого читання – це яскраве оформлення бібліотеки, проведення численних конкурсів і літературних, зустрічей з тими, хто творить книгу.

Дотримуючись традицій, Всеукраїнський тиждень дитячого читання щорічно стартує в різних регіонах України в кінці березня - на початку квітня. У ці дні в бібліотеках для дітей та юнацтва, шкільних бібліотеках відбуваються різноманітні заходи, спрямовані на популяризацію серед дітей читання, книги і бібліотеки як скарбниці знань. А головне – це зустріч юного читача з Книгою.

Кожен день Тижня дитячого читання у нашій бібліотеці  є неповторним та особливим. Що ж чекає юних читачів бібліотеки?

- Ювілейна мозаїка «Акварелі слова» – до 85- річчя з д.н. Л.Костенко та 120 – річчя з д.н. М.Рильського;

- Сміхопанорама « Веселі бувальщини»;

- Казкова година « Під шелест сторінок улюблених казок» -

    до 120 – річчя з д. н.  Г. Х. Андерсена;

- Літературно-поетична година « Пагони поетичної творчості Д. Білоуса – до 95- річчя з д.н.

То ж запрошуємо всіх охочих на свято Книги!

Україна - це Шевченкове слово....!

І став для нас Шевченко заповітом,

Безсмертним, як саме людське життя.

Ми будем славить перед цілим світом

Живе й святе Шевченківське ім’я!

Є дні, що минають і непомітно  зникають без сліду. Нічого не залишають по собі, нічого не знаменують собою. Але є день, що ніколи не минає, що завжди з нами. Бо він увібрав у себе безсмертне дихання душі. Бо він такий великий і незбагненний як життєдайний дощ, як весняний вітер, як щедре сонце. Україна у долі своїй має такий день – 9 березня.    Є у нашій українській літературі імена, що увібрали в себе живу душу народу, стали часткою його життя. Таким ім’ям для нас, українців, стало ім’я Тараса Григоровича Шевченка, чия поезія  викликає в людях почуття гордості і захоплення красою, своєю силою і народною мудрістю.

    Т. Шевченко - геній  українського народу, великий патріот України, її Пророк. Пошана і вдячність наповнюють серця усього людства, бо Тарас ШЕВЧЕНКО – не тільки співець України, він митець на всі часи, на всі віки для всіх людей на землі. Ми пишаємось тим, що він – наш земляк,  а ми прагнемо бути достойними його нащадками. У багатьох оселях наших земляків і сьогодні можна побачити портрет ШЕВЧЕНКА, заквітчаний вишитим українським рушником.

    Не обходить осторонь цього  свята і наша книгозбірня.  Сьогодні разом з сільським клубом для жителів села, ми провели літературну годину « Шевченкове  слово  з минулого віку, і до нашого часу,і далі – в майбутнє, у нові віки»

Рідне слово - це перлина

  

"Здається, що таке рідна мова?.. Мова - спосіб комунікації людини з людиною, і, маючи вибір, я беру ту, яка дає мені можливість спілкуватися з більшим числом людей. А тим часом якась таємна сила в людській природі каже: "Ти не маєш вибору; в якій мові вродився і виховався, тої без окалічення душі не можеш покинути, так як не можеш замінитися з кимось іншим своєю шкірою." (І. Франко)

   Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Змалечку виховуючи справжню людину, кожен із нас повинен передусім створити в своїй душі світлицю, в якій зберігається найцінніший скарб – МОВА.

   Сьогодні ми з гордістю і пошаною називаємо імена тих, хто у важкі часи піднімав свій голос на захист рідної мови. Це Олександр Олесь, самобутній поет, який писав для дітей різного віку. Його вірші пронизані  чуттям  великого  патріотизму, справжнім  баченням  світу й природи.

   Опанування рідної мови - це передусім праця. Саме від нас з вами залежить щаслива доля українського слова. Дороги пізнання збагатять нас, мова заграє новими гранями краси і довершеності.

   Наша книгозбірня завжди шанує це свято. Для своїх користувачів ми облаштували тематичну викладку літератури: «Рідне слово – це перлина» та з учнями 7 класу провели вікторину «Мовні перлини для кожної дитини».

 

 

                                                                        

Там де єдність там і сила

День Соборності України — святоУкраїни, що відзначається щороку 22 січня в день проголошення Акту возз'єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 році.

Офіційно в Україні День Соборності відзначається з 1999 року.

У тяжкій і тривалій боротьбі за національне визволення, утвердження власної державності наш народ не раз переживав як гіркі, так і радісні події.

Одна з таких сторінок нашого минулого – боротьба українського народу за соборність своїх земель.

Ідея соборності бере свій початок від об'єднання давньоруських земель навколо князівського престолу в Києві, а її  філософське коріння сягає часів Візантії. Протягом віків її практичним втіленням займались українські гетьмани: Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Пилип Орлик. У ХVIIІ — початку ХХ ст., коли українські землі були поділені між сусідніми державами: Польщею, Московією, Румунією, Австро-Угорщиною, ця ідея знайшла своє відображення у працях кращих вітчизняних мислителів, оскільки для боротьби за свої національні  інтереси Україні була вкрай важливою територіальна єдність.

День Соборності — це нагадування про те, що сила нашої держави — в єдності українських земель. А поразка Української Народної Республіки нагадують сьогоднішньому українському суспільству про його роль у формуванні якісної і вольової політичної еліти, здатної гідно відповідати на геополітичні виклики, які стоять перед  сучасною Україною.Ще ніколи День Соборності не був таким великим, вистражданим і заслуженим святом, як сьогодні.

Бережімо як найвищу цінність нашу українську соборність, і ми досягнемо мети.

Наша бібілотека також прєднюється до відзначення цього  свята. Буде проведено історичний екскурс  « Там де єдність там і сила»., а також для наших користувачів облаштована тематична викладка літератури  «Соборна моя Україно»

Мій Святенький Миколаю, завітай, скоріш, благаю!

Традиція привітання в день святого Миколая, обдаровуючи дітей, почалася в Німеччині. Ще у далекому Х столітті в одному Кельнському соборі, у день пам’яті святого Миколая, учнів почали поздоровляти, роздаючи їм солодощі. Вже пізніше майже у всіх оселях країни люди стали вивішувати свій шкарпетки або черевички на двері та балкони, щоб отримати подарунки та поздоровлення від святого Миколая-Чудотворця. Згодом ці традиції поширилися по всій Європі. Але найкращі вітання в день святого Миколая отримували тільки слухняні дітки.
       В Україні склались деякі звичаї щодо привітань з днем святого Миколая. Саме в ніч з 18 на 19 грудня більшість слухняних дітей отримують подарунки від Миколая-Чудотворця. Частіше всього святкові привітання від Миколайчика у виді цукерок та інших солодощів діти знаходять під подушкою або на підвіконні.
        Ходять легенди, що за день до свята, Миколай досить плідно працює, випікаючи зірочки в дарунок дітям. Саме ця випічка потрапляє до лантуха святого Миколая і стає схожою на свого майстра. І тому солодощі та печиво, яке діти знаходять вранці, почали називати миколайчиками. В наш час у багатьох українських родинах будь-які привітання з днем святого Миколая теж прийнято називати миколайчиками. Крім того, всі поздоровлення, отримані в цей день, викликають усмішки та гарний настрій у більшості людей.
       Слід зазначити, що день святого Миколая – це не тільки дитяче свято. У минулі роки в Україні саме з привітань на Миколая молодь починала готуватися до сватань та вечорниць, шила вбрання і майструвала маски для наступаючих святкових розваг.

   Наша книгозбірня також не залишається осторонь такого свята. Ми проведемо театралізоване дійство  «Мій Святенький Миколаю, завітай,  скоріш, благаю» - для наших найменших користувачів, а також у бібліотеці  влаштована викладка літератури « Святий Миколаю, принеси усім дари з небесного раю!»

 

 

Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!

 

 

   Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших  таких сторінок - Голодомор , який призвів до небачених безневинних  жертв.

Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій.  Пекло, створене в Україні на початку 30-х років ХХ століття, не можна ні з чим порівняти ні у  вітчизняній, ні у світовій історії.

   Час невблаганний. Місяці за місяцями, роки за роками відпливають у небуття. Тільки пам”ть назавжди залишається з нами. На десятиліття можна засекретити архіви. Можна приховати в глибинах спецсховищ викривальні документи. Можна замести сліди злочину. Можна раз, і вдруге, і втретє переписати історію . Та з пам'яттю народу нічого не вдієш, вона зберігатиме правду.

   Згадаймо в наших молитвах усіх тих, хто страждав і помер під час великого голодомору. Вірю, що в ці дні по всій Україні люди запалять свічки, щоб пом'янути тих, хто загинув від голодної смерті. Хай пам'ять про всіх невинно убієнних  згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.,

   Вшановуючи пам’ять жертв Голодомору, наша бібліотека для своїх користувачів облаштувала тематичну викладку літератури "Збудуйте пам’яті негаснучий собор!" та підготувала годину-реквієм "Згадайте нас, бо ми ж колись жили, зроніть сльозу і хай не гасне свічка!"

   Кажуть, що минуле не належить нікому зокрема. Воно - надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися. Ніде і ніколи!

 

 

 

ЗУНР - провісниця держави Україна

 

Ми живемо в час, коли історія – це не шкільний підручник, список мертвих    дат і назв, а дійсність, справжнє життя. Невідомі її сьогоднішні задуми, нерозгадані завтрашні шляхи. Відомо лише те, що вічне і незмінне   тільки той народ буде записаний на сторінках нової історії, який незважаючи на важкі перешкоди, трагічні невдачі не схибить з обраного шляху.

 

Одіссею України мечем писали українські князі Роман, Данило і Ярослав Осмомисл. Нову сторінку в українську історію вписали юнаки під Крутами. Відновлено велику ідею самостійності й соборності, за яку підняв повстання Богдан Хмельницький, боровся Петро Дорошенко, загинув у тюрмі Павло Полуботок, карався на засланні Тарас Шевченко, вмирав на чужині гетьман Іван Мазепа, в ім ‘я  якої ціле життя трудився Пилип Орлик, за яку пролито море крові і за яку далі змагається український народ.

    Щораз  ми знову і знову повертаємося у пам’яті до тих вікопомних днів. Повертаємося не лише для того, щоб віддати шану, а передусім здобути від них те невичерпне джерело сили, знання та досвіду, які так потрібні у наш нелегкий відповідальний час розбудови самостійної Української держави.

   1 листопада 1918 року на стародавній ратуші Львова вперше замайорів Національний жовто-блакитний стяг. 21 листопада останні українські підрозділи покинули місто. Між цими двома датами проліг короткий відрізок часу – короткий, але насичений змістом і подіями Великого Зриву народу за свою свободу. Листопадові бої лягли в основу всіх подальших змагань: і героїчних походів з армією Наддніпрянської України, і підпільної боротьби проти польського окупанта, і нерівного бою з новими поневолювачами.

Згадуючи ті історичні  події, та пов’язуючи їх з нашим сьогоденням  наша книгозбірня для своїх користувачів облаштувала  тематичну викладку літератури та  підготувала годину інформації 

                                          « ЗУНР – провісниця держави Україна»